Новий Світ – дільниця на південний захід від центру Львова – творилась протягом півтора сторіччя. Вперше назва Neue Welt з’являється на планах міста першої половини XIX ст.
В ті часи назва Новий Світ на декілька десятиріч закріпилась за шляхом, що зв’язував Сокільницьку дорогу (або дорогу до Наварії) від костелу Св. Лазаря з рогаткою на Городоцькій дорозі. Нею проходила офіційна межа між Галицьким та Краківським передмістями Львова. Причому раніше дорога на Городок і далі на Перемишль дещо відрізнялась від траси нинішньої Городоцької вулиці. У XVIII ст. Городоцька дорога відходила від костелу Св. Анни, вздовж нинішньої вул. Замкненої піднімалась на Святоюрську гору, й далі йшла трасою нинішніх вул. Шептицьких та Федьковича. Згодом нею пройшла межа між Краківським та Галицьким передмістям до границі приміських громад Сигнівка та Білогорща. При цій дорозі наприкінці XVIII ст. було закладено Городоцький цвинтар.
Одночасно назва Новий Світ поширилась на всю околицю між Городоцькою та Сокільницькою (пізніше Вулецькою) дорогами. З півдня її межею стала прокладена у 1864-1866 рр. залізнична колія Львів-Чернівці. У 1930-х Новий Світ, разом з Кульпарковом, увійшов до складу VI дільниці Львова. Адміністративні межі Нового Світу тоді пролягали нинішніми вулицями Кульпарківською, Поліщука, Федьковича, Ангеловича, Митрополита Андрея, Листопадового Чину, Матейка, Каменярів, Колесси, проходили повз касарні Цитаделі до Академічного дому, завертаючи за ним на південь. Далі йшли вул. Грецькою, Обертинською (тепер Зарицьких), яка доходила до вул. Кадецької (Гвардійської) позаду “найвищого дому” у Львові, з підвалів якого колись можна було “побачити Сибір”. Захопивши частину парної сторони вул. Гвардійської, границя повертала на захід вулицею Карпинця, спускалась з Вулецької (Кадетської) гори до нинішньої вул. Княгині Ольги, яка була східною межею VI дільниці. Новий світ й Кульпарків розмежовувала згадувана вище залізнична колія.
Отже, в межах адміністративного Нового Світу опинились давні передміські дільниці Сикстівка, Байки, Кастелівка, Францівка, частина Панєнської Бульки й околиці Пелчинського ставу, який вже був спущений у 1920-х рр.
За німецької окупації дільниця називалась Носhschuhle (Вища школа). За радянських часів вона увійшла до складу Червоноармійського району, після його ліквідації до Залізничного, а з 1973 р. до новоутвореного Радянського району (тепер Франківський). Вулиця Новий Світ була перейменована на Демократичну, а її попередня назва повернулась у 1993 р.
У Львові процес творення осель для заможніших верств міської громади був започаткований Кастелівкою Івана Левинського та Юліана Захаревича (Захарієвича) у 1880-1890-х й поширився на всю дільницю протягом перших чотирьох десятиріч XX ст.
Щодо назви дільниці існує кілька версій. Можливо, це було копіювання варшавських чи краківських зразків топоніміки. Однак не варто нехтувати й оригінальнішими версіями, які могли народитись на львівському ґрунті.
У 1772 р. австрійське військо протягом трьох місяців таборувало в районі приміських сіл Скнилів та Скнилівок, перш ніж відважилось увійти до Львова через Краківську браму 21 вересня того ж року. Очевидно, що прихід нової влади (нового державного ладу – “Нового Світу”) зі сторони південно-західних околиць міста міг залишити слід у міській топоніміці. Адже на творення нових горонімів можуть впливати цілком випадкові факти. Згадаймо такі стійкі назви, які вже понад п’ять десятиріч ніяк не витравлються із свідомості останніх львівських Генерацій: “Сьоме відділення міліції” чи “Старі городські каси” які вже понад 40 років тому переселили з храму Св. Анни.
До середини XX ст. кілька населених пунктів Галичини мало назву Новий Світ.
Тож має право на існування й версія, пов’язана з генералом Тадеушом Костюшком, героєм війни за незалежність Північноамериканських Сполучених Штатів. Він гостював 1792 року в маєтку князів Чарториських, який наприкінці XVIII ст. знаходився у верхній частині нинішньої вул. Дорошенка. Можливо, болотиста місцевість передміської оселі Байки нагадувала Костюшкові краєвиди Джорджії чи Вірджинїї, і генерал міг назвати її Новим Світом.
На планах Львова 1841 і 1844 рр., на яких вже вміщено написи Neue Welt, можна побачити дороги серед полів, городів та нечисленних будиночків, якими пролягають траси нинішніх вулиць Степана Бандери, Київської, Генерала Чупринки (від Київської до Повстанської), Андрія Мельника, Єфремова (від вул. Київської на захід), Антоновича (від вул. Бандери до Мельника), Федьковича, Глибокої, Моршинської, частини вул. Тургенєва і Коновальця.
Видно на планах кілька водойм: стави Домініканського фільварку (між нинішніми вул. Японською та Новий Світ), ставки в районі нинішніх вул. Залізняка, Васильківського, Богуна, на місці Піскових озер, “Медика”, Вулецький (потім Собківський) став, там, де тепер стадіон ЛКП “Львівелектротранс”.
У 1870 р. Рада королівського столичного міста Львова впорядкувала назви вулиць та запровадила послідовну нумерацію будинків та парцель, поряд з якою ще до початку XX ст. діяла стара система конскрипційних номерів. За вулицями Нового Світу й околиць були закріплені такі назви (подаємо за другим путівником Антонія Шнайдера з 1875 р.):
Болотна – біля Городоцького цвинтаря (тепер частина вул. Залізняка). Вулецька дорога – продовження вул. Коперника на Бульку (тепер вул. Сахарова). Гіпсова – на Байках від вул. Болотної до гіпсярні Франца (тепер вул. Коновальця). Глибока – давні Глибока і Канонірська з вул. Новий Світ наліво на Байки. За Рогаткою – за Городоцькою рогаткою вліво (тепер вул. Смаль-Стоцького). Карпінського – з пл. Св. Юра на Новий Світ (давніше вулиця була названа на честь галицького польського поета Францішка Карпінського, за радянських часів її перейменували на честь президента АН СРСР Олександра Карпінського). Кляйнівська – від Сикстуської до верхньої частини Міського городу (тепер вул. Каменярів). Коперника – давніша Широка і Св. Лазаря, від Марійської площі і вул. Карла Людвіга, перетинає вул. Оссолінських і Новий Світ. Польова (Польна) дорога – з вул. Новий Світ навпроти дитячого шпиталику (тепер вул. Тургенєва). Хрестова (Кшижова) – від вул. На Байках в поле (тепер верхня частина вул. Генерала Чупринки від вул. Київської). Липова – давня Марії Магдалини, від пл. Св. Юра до Сикстуської (тепер вул. Устияновича і Бібліотечна). Марії Магдалини – колишня вул. Марії Магдалини бічна, сполучає вул. Новий Світ з Липовою (тепер вул. Професорська). Мулярська – колишня Шандовська, з вул. На Байках в поперек Садівничої (тепер верхня частина вул. Єфремова від вул. Київської). На Байках – колишні Байки, сполучає Садівничу дорогу з вул. Хрестовою (тепер вул. Київська). Новий Світ – колишня вул. Нового Світу, сполучає вул. Коперника з Городоцькою (тепер вул. Бандери). Пелчинська – колишня Пливальні від Вулецької дороги до вул. Стрийської (тепер Вітовського). Садівнича дорога – колишня Городницька і Бічна Вулецька, від вул. Новий Світ, навпроти Закладу Св.Терези на Вулецьку дорогу (тепер вул. Антоновича, Мельника і Моршинська). Святої Терези -з пл. Св. Юра на вул. Новий Світ (тепер вул. Митрополита Андрея). Совкова дорога – від вул. Глибокої на Байках до Вулецької дороги (частина нинішніх вул. Котляревського та Романицького). Солярні – від вул. Городоцької до Цвинтарної (тепер частина пл. Кропивницького). Сикстуська – сполучає вул. Карла Людвіга з вул. Новий Світ (тепер вул. Дорошенка). Цвинтарна – давніша Цвинтарна бічна, від пл. Св. Юра до Городоцького цвинтаря (тепер вул. Шептицьких та Федьковича).
Від 1860-х рр. Новий Світ став інтенсивно інтегруватись в урбаністичну структуру Львова. Поштовхом для цього стало будівництво двірців залізниці Карла Людвіґа (1861 р.) та Чернівецького (1866 р.), а також головного корпусу Технічної академії (тепер НУ “Львівська політехніка”) у 1877 р. при тодішній вул. Новий Світ. Тоді ж в околицях цієї вулиці стали будуватись 2-3-поверхові чиншові кам’яниці в стилі еклектики з типовим декором фасадів за віденськими каталогами.
Наприкінці 1880-х з ініціативи архітекторів Івана Левинського та Юліана Захаревича розпочалась забудова дільниці вілл Кастелівка за зразками найновіших тодішніх урбаністичних концепцій міста-саду. На жаль, проект архітекторів був реалізований лише частково. Зростання цін на земельні ділянки зумовило вторгнення у Кастелівку чиншової багатоповерхової забудови.
Будівельному рухові на Новому Світі сприяло прокладання у 1894 р. першої лінії електричного трамваю вздовж вул. Леона Сапіги (так стала називатись вул. Новий Світ) та Коперника й спорудження на краю дільниці трамвайного депо та електростанції. Іншими каталізаторами урбанізаційного розвитку Нового Світу стали збудовані у ті роки міська школа Марії Магдалини на розі вул. Сапіги та Кшижової, гімназія №4 на вул. Липовій та монастиря сс. Кармеліток босих при вул. Кшижовій. Однак більший вплив на будівельну активність в дільниці мали заснована Іваном Левинським фабрика будівельних матеріалів між вул. Кшижовою та Мурарською і гіпсове підприємство братів Франців на західному краю Нового Світу. Прилегла до гіпсярні околиця стала називатись Францівкою. У 1906 р. до неї почали тягнути нову лінію електричного трамваю від вул. Леона Сапіги через нинішні вул. Генерала Чупринки, Мельника, Коновальця.
З початком XX ст. Новий Світ став вбиратись у сецесійні шати. До І Світової війни продовжувалась інтенсивна забудова дільниці. У 1920-1930 рр. поблизу колії Чернівецької залізниці виріс новий район приватних віл. Його забудова розпочалася ще за Австро-Угорщини від вулиці 29 Листопада (тепер Євгена Коновальця) вздовж Грохувської (тепер вулиця Степана Рудницького). Тут 1910-го збудував собі будинок з майстернею знаменитий художник Іван Труш. Пізніше було прокладено вулиці, названі поляками на честь повстання 1830-1831 рр., сторіччя якого тоді відзначали, – Підхорунжих (тепер Осипа Маковея), Совінського (Л. Цегельського), Хлаповського (В. Сімовича), Ваверська (Б. Сметани), Білолуцька (М. Гайворонського), Іґанська (Нагірних), Висоцького (Сарненська). Лише вулиця Воля, названа тоді на честь дільниці Варшави, зберегла свою назву, яка однак має зараз інший зміст.
Дільниця була забудована дво-, триповерховими будинками у стилі функціоналізму, розробленого в 1920-х німецькою архітектурною та дизайнерською школою “Баугауз” з міста Дессау. Це будівлі правильної геометричної форми з прямокутними вікнами без архітектурних прикрас. У центрі міста вони зливались зі забудовою, що вже існувала, заповнюючи проміжки між будинками, а на околицях їх споруджували окремо серед зелені, відповідаючи модній тоді концепції міста-саду.
За радянських часів на Новому Світі постали великі промислові підприємства – електроламповий завод (потім ВО “Кінескоп”), завод телеграфної апаратури, які припинили свою індустріальну активність наприкінці 1990-х, і тепер їх терени поступово перетворюються на зони торгівлі та малого й середнього бізнесу. Великі комплекси навчальних корпусів та гуртожитків спорудили в дільниці Львівська політехніка, лісотехнічний університет, технікум радіоелектроніки. У 1950-1960 рр. будувались невеликі житлові масиви (на вул. Тургенєва, Коновальця, Сахарова) та окремі будинки, бо вільних земельних ділянок майже не залишилось. Сучасні забудовники намагаються “освоїти” будь яку земельну ділянку, захоплюючи для цього дитячі майданчики, парки, сквери…