На зламі XIX-XX століть мальовничі околиці Єзуїтського парку стають справжньою оазою, зеленим острівцем затишку практично у центрі Львова… Звісно ж, городяни високого походження, або достатку, із задоволенням купляли тутешні парцелі, віддалені від задухи середмістя, та зводили неперевершені пам’ятки архітектури
Вілла Потуліцьких-Пінінського, на нинішній вулиці Матейка, виконана фірмою І.Левинського за проектом Яна Томаша Кудельського у кін. XIX ст, одна з цих пам’яток.
На відміну багатьохподібних споруд, ця вілла-палац презентує тип шляхетської резиденції кін. ХІХ ст., адаптованої до умов життя в модерному місті. Розробкою проекту у стилі необароко займалась відома фірма І.Левинського, за активної участі архітектора Яна Кудельського.
Замовником будівництва був граф Францішек Потуліцький та його дружина Францішка з Бадені Потуліцька, відомі землевласники, зокрема й цієї ділянки, прилеглої до верхньої межі Єзуїтського саду (нині парк Франка). Цікавий факт, на відміну від багатьохподібних проектів віллу не було перебудовано чи добудовано, а зведено “з нуля” протягом 1891-1894 років – як цілком новий будинок.
У 1900-1901 роках вілла перебуває у власності графа Станіслава Вишньовського. У цей час до маєтку добудовується стайня з возівнею та помешкання фурмана. У 1903 році віллу придбав графЛеон Пінінський (1857-1938) –намісник Галичини, ректор Львівського університету, професор римського права, колекціонер і меценат.
Водночас, колекція Пінінського, одне з найбільших зібрань творів мистецтва Другої Посполитої, також перебувала у цьому палаці, доки напередодні війни більша ії частина не була перевезена вглиб Польщі.
Як згадували сучасники Пінінського, “його палацик при вул. Матейка у Львові завжди був вірним притулком художнього натхнення, неофіційною школою для не одного молодого творця, місцем численних артистичних дискусій та симпозіумів, тих лекцій, які вмів давати так делікатно і мудро”.
У роки німецької окупації у маєтку було розміщено Інститут Праці на Сході, що займався питаннями примусової праці остарбайтерів на теренах Рейху.
Після війни будинок використовували як палац урочистих подій, згодом його передали академії наук. Нині тут розташований Західний науковий центр Національної академії наук України.