Кількість лікувальних закладів у Львові сторіччя тому вражає навіть сучасників. Найцікавішим, мабуть, є той факт, що окрім звичних медичних закладів – лікарень та шпиталів, було чимало лічниць, санаторіїв, основною метою яких була профілактика захворювань, підтримка слабких здоров’ям …
Найвідомішими серед таких закладів були водолікувальний санаторій Кіселька на Підзамче, “Маріївка” в околиці Винник і, звісно ж лічниця доктора Солецького на Личакові.
Будинок споруджено у 1906-1908 рр. для санаторію “Будинок здоров’я” лікаря Казимира Солецького. Проект розробив молодий але талановитий архітектор (архітектурний факультет Політехніки він закінчив у 1904 р.) Олександр Лушпинський. Будівельні роботи виконувала відома фірма Івана Левинського.
Характерна риса споруди – фасади : чільний, розвернутий в бік Личаківської, завершено гостроверхою вежею, де вгадуються мотиви гуцульськихгражд; головний фасад – від нин. вул. Рєпіна підкреслений виступаючим центральним ризалітом, завершеним причілковим дахом з характерними для закопанського стилю мотивом “сонечко” і різьбленими кронштейнами. Керамічні панно з сецесійними орнаментами доповнюють оздобу будівлі …
В проекті та при реалізації будинку головним прагненням було поєднати численні гуцульські та закопанські мотиви. Ще здалеку видно високі дерев’яні фронтони з різбленим мотивом сонця, криволінійні, спадаючі у декількох рівнях широкі дахи, покриті брунатною та оранжевою черепицею, підперті дерев’яними кронштейнами. Стіни фасадів з вікнами різноманітних вирізів прикрашені на першому поверсі горизонтальними профілями, а вище – фризами з барвних, переважно жовто-зелених майолікових плиток. Їх згущення акцентує гранчастий еркер бічного фасаду. Головний вхід з вул.Рєпіна виділений завдяки навісу з металу та скла, дерев’яним різбленим дверям та сходам з поручнями. Будинок з трьох боків оточений парком з фонтаном, викладеним з такого ж натурального каменю, як і цоколь фасадів та огорожа.
Дім Здоров’я доктора Казімєжа Солецького, як більшість подібних установ, був закладом приватним. Тут у всьому відчувалась дбайлива рука господаря. Передусім споруда, збудована та обладнана із врахуванням всіх найновіших вимог гігієни, зручності та комфорту.
Тут було центральне опалення, електричне освітлення та ліфти, власна телефонна мережа, каплиця, власний парк із зимовим садом, бібліотека, читальня … Гадаю говорити про першокласне лікувальне устаткування потреби немає … Для обслуговування хворих тут були сучасні операційні, зал для пологів, рентгенівський апарат, діатермія і т.д. Хворих приймали на постійне перебування та лікування із індивідуальною дієтою
Із початком I Світової війни, у 1914 р. тут розмістився Санаторій Польського Червоного Хреста. У часи міжвоєння, 1934 року, відбулась надбудова третього поверху, роботи виконав арх. Вавжинець Дайчак. Сьогодні у будинку з давніми традиціями лікування розміщено відділ військового шпиталю Прикордонних військ України.