У давні часи тут був великий лісовий масив, який займав площу в 70 франконських ланів (приблизно 1750 га). У 1356 р. король Казимир III подарував його Львову. Ліс тут шумів аж до 1879 р., коли львівський ентузіаст зеленого будівництва інженер А.Рерінґ на його основі розбив парк. Залишки лісового масиву розчистили й упорядкували, з надгробних плит старого кладовища спорудили декоративні руїни середньовічного замку. В парку почали висаджувати рідкісні дерева та чагарники. Б 1894 р. було споруджено пам’ятник національному героєві польського народу Я.Кілінському, після чого парк і дістав його ім’я. Але ця назва вживалася тільки в офіційних документах і путівниках. Львів’яни уперто називали парк Стрийським. Хто першим ужив це слово — невідомо.
Та це і не мало значення. Стрийський парк став улюбленим місцем відпочинку і прогулянок львів’ян. Та це й не дивно — він більше наближений до дикої природи, ніж Міський (нині парк ім. І.Франка).
Вже 10 років інспектор міських парків Рерінг розпланував парк на Софіївці з врахуванням природних властивостей цієї дільниці.
Так було створено один з найгарніших парків тогочасної Європи
У 1916-1918 рр. на верхній терасі Стрийського парку, на добре впорядкованій території давньої Загальної крайової виставки 1894 р. відбувалася австрійська Військова виставка, яку за ініціативи командувача 2-ї армії генерал-полковника Едуарда Бьом-Ермоллі, було відкрито після відходу з міста російських військ. Головний вхід на територію Австрійської військової виставки і вид на головний павільйон. Вхід владнали на перехресті вул. Корсо, (яка тягнулася від вул. Стрийської і проходила через всю верхню частину парку; нині це асфальтована алея, яка перетинає верхню частину парку) та алеї, що виходила на вул. Козельницьку (нині на вході до Стрийського парку з цього боку стоїть недобудована споруда колишнього нового театру Прикво).