Вулиці Гнатюка та Словацького з’єднує вулиця Січових стрільців.
Названа так 1991 року на честь українського військового формування 1914-1920 рр.; від 1841-го називалася Маєра на честь професора ботаніки, який заснував на цьому місці ботанічний сад; від 1871 р. мала назву Маєрівка; від 1885 р. – 3 Мая на честь польської Конституції 3 травня 1791 року; у 1941-1991 роках – 17 Вересня на честь дати вступу військ Радянської Армії до Львова у 1944 р.; за часів німецької окупації мала назву Юніштрассе.
У будівлі № 8 за Польщі була лотерейна контора й кантор Ґрюсса, магазин тканин Таубе, від часів СРСР міститься служба руху “Львівелектротрансу” і від років незалежності – “Кредобанк”, салон весільних суконь і крамниця взуття. Забудова вулиці: класицизм, історизм, сецесія.

Будинок №3
П’ятиповерховий будинок №3 споруджений у 1909-1910 рр. у стилі модернізованої неоготики.
Два нижні поверхи займає овальний в плані зал зі сценою та ярусом лож на балконі, у якому був влаштований ресторан з театром-вар’єте “Casino de Paris”. Зараз тут працює Молодіжний театр ім. Курбаса. На верхніх поверхах будинку розташовувались приміщення колишнього готелю “Бельведер”.

Скульптура Меркурія увінчує фронтон історичної кам’яниці. Кам’яниця на вул. Січових Стрільців, 3 зводиться для потреб першої Дирекції державних залізниць у Львові (арх. Вінцент Равський 1885 – 1887 рр.).

Меркурій, що символізує водночас швидкість і торгівлю, ногою спирається на крилате колесо – емблему залізниці. Ця емблема повторюється і у барельєфах фасаду споруди.

Автором фігури є професор Львівської Політехніки Леонард Марконі ( йому ж належать скульптури на “Жоржі”, на аттику Політехніки, на будинку Музею етнографії ). Це є своєрідна репліка відомої роботи Джованні да Болонья ( XVII ст. ), де Меркурій модельований на голові Горгони ( Марконі ж помістив його на колесо Фортуни – символ залізниці ). Біля Меркурія – хлопчики – путті з залізничними атрибутами. Пластичні фігури декору фасаду символізують Електрику, Механіку та Інженерію.

Як доносила преса, Леонард Марконі був не тільки виконавцем, але й проектантом вистрою фасаду. Основним матеріалом для його робіт була суміш цементу і гідравлічного вапна.

Будинок №5
Будинок № 5 споруджений в 1870 – их рр. і належав родині Павліковських. До 1939 року в ньому розміщувались торгівельно-промисловий дім «Аустрополь», фотоательє Едварда Тшемеського, Земський кредитовий та Лодзинський депозитний банки.

Будинок №6
Дворик наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Будинок був збудований в 1860 році як резиденція графа Станіслава Бадені – голови Галицького сейму та прихильника польсько-української співпраці.

Будинок №9
Австро-Угорський банк (1898) на вул.Січових Стрільців № 9… Банківська споруда, зведена у період історизму, яка досі використовується за призначенням. Нині тут розміщене відділення Ощадбанку. Дім у стилі раннього італійського неоренесансу споруджено у 1897—1898 роках для Австро-Угорського банку. Проект архітектурного бюро Фельнера і Гельмера. Завдяки застосуваню металевих перекриттів архітекторам вдалось створити великий операційний зал без колон і масивних перегородок. Скульптурні зображення людських голів на фасаді виконав ймовірно Леонард Марконі.[9] Зал реконструйовано в стилі модернізованого неокласицизму у 1914—1917 роках за проектом Івана Багенського

Кам’яниця №11
У будинку №11 на вул. Січових Стрільців на другому поверсі була кав’ярня “Американська”.
Згодом вона перебралась на Галицьку площу – на місце кав’ярні “Центральної”. На першому поверсі цієї кам’яниці, збудованої у 1901 о. було кіно. До війни кінотеатр називався “Ванда”, “Оаза”, “Муза”, за радянських часів – ім. Зої Космодем’янської, а потім “Левеня”

Будинок №12
Будинок № 12 споруджувався у 1911 – 1913 рр. як Прибутковий будинок банкіра Мойсея Рогатина. Автор проекту архітектор Роман Фелінський. Скульптурне оздоблення виконав Тадеуш Блотницький. На першому поверсі містилась кав’ярня «Ренесанс» з інтер’єром оформленим за ескізами Фелінського з великими алегоричними полотнами Фелікса Вигживальського. Після Першої світової війни там розташовувався Банковий дім Уляма.

Будинок №14
Дім № 14 споруджено у 1883 році в стилі неоренесансу за проектом Юліуша Гохберґера. Пізніше проведено ряд перебудов, зокрема додано 4-й і 5-й поверхи, пробито другий вхід зі сторони нинішньої вулиці Січових Стрільців. Там розміщувалось страхове товариство, згодом Австрійський кредитний торгово-промисловий банк, а потім – Варшавський дисконтний банк. Зараз тут юридичний факультет ЛНУ ім. Франка.

Будинок №15
В будинку № 15 знаходився Центральний кооперативний банк. Голова фінансова інституція українців в першій половині ХХ ст. Був заснований за ініціативи Костя Левицького. На 40 – літніх ювілейних загальних зборах, що відбулися 25 березня 1939, було нараховано 1889 членів, у тому числі 1732 кооперативи, між ними 113 банків, оборотні фонди досягли 70 436 224 польських злотих.