Раніше на місці цієї вулиці були сільські поля та фільварки. Це була територія підміських сіл. Забудова почалась у середині 19 ст., після того, як збудували головний вокзал і облаштували місцевий залізничний вузол.
На нових територіях поселяли переважно робітників. Будували для нього невеликі малоповерхові будинки на декілька сімей. В середині 20 ст. вуличку почали забудовувати чотириповерховими “хрущовками”. Вперше про вулицю Ліску у міській пресі згадують у 1931 році. Раніше вона мала назву Кентшинського бічна. Войцех Кентшинський був основоположником львівської історичної школи, одним з відомих польських істориків. 1933 року цю вулицю перейменували на Ліске. Франциск Ксаверій Ліске – видатний польський історик, директор тогочасного місцевого архіву, декан історичного факультету і свого часу ректор Львівського університету. Саме Ліске видав перші томи фундаментального довідника, яким дотепер користуються історики, що вивчають давній період. У цій праці публікували найстаріші міські документи із залів суду. Останні роки свого життя професор Ліске лежав паралізований вдома. Лекції, семінари та екзамени проводив у себе вдома. 1891 року помер в похований на Личаківському кладовищі.
У 1943 році з приходом німців вулицю Ліске перейменували на Юнкергассе на честь курсантів військових училищ. У 1944 році, коли до Львова вступила Червона армія, вулицю знову перейменували на Ліске. Так вона називалась до 1950 року, коли її знову перейменували на вулицю Ліська.
За матеріалами газети “Високий замок” від 6 лютого 2014 року.
