У XVIII ст. ділянка, яку займає будинок, належала монахам-августинцям, а у XIX ст. 1Ц костьолу св. Анни. У 1908 р. тут був збудований Католицький дім. За задумом ініціаторів будівництва, він повинен був стати центром пропаганди католицизму, котрий водночас був би клубом, театром, місцем молитви.
Головою Спілки католицьких товариств був професор Львівської політехніки Максиміліан Тульє, відомий спеціаліст із будівництва мостів і залізобетонних конструкцій. Саме він узгоджував плани будинку і вів нагляд за його зведенням. Кращим визнали проект архітекторів Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського ” в модернізованому середньовічному дусі з використанням елементів готичної і романської архітектури “. У грудні 1908 року розпочали будівництво.
Споруда вийшла монументальною … На висоті другого поверху, на центральному ризаліті була оздоба у вигляді двох високих скульптур : Богородиці і Св. Йосифа – патрона робітників. Майже триметрові фігури встановлено на крокшинах ( збереглися дотепер ), виконаних у вигляді колон із капітелями. Над фігурами – балдахіни, виконані в модернізованих готичних формах. Скульптури авторства відомого львівського митця Антонія Попеля, автора пам’ятника Адаму Міцкевичу. Це була остання робота скульптора. На жаль, статуї і балдахіни над ними не збереглися. Верхівку центрального ризаліту прикрашав великий ягеллонський орел, вкритий срібною бляхою – також не зберігся.
Будівля дому вражала масштабом використання новинок для того часу – залізобетон, штучний камінь і дахівка, змонтовано найновішу систему центрального опалення цілої будівлі, каналізацію і ефективне електричне освітлення, зокрема театрального залу, холу і сходових майданчиків.
Перший поверх мав понад десяток просторих приміщень для крамниць зі складами. В крамницях продавали вино, виготовлене в монастирях, годинники, від баштових до кишенькових, релігійну біжутерію – медальйони, шлюбні обручки …, також тут містилася редакція ” Газети недільної “, адресованої католикам міста. Поруч були помешкання для монахинь з окремим входом з подвір’я.
На нижньому поверсі деякий час продавали вино, вироблене священиками з власного винограду. Верхній поверх використовувався як театр (так званий Малий). Але театр — річ нерентабельна. І тому вже 1913 р. тут відкрили кінотеатр.
На другому поверсі будинку був розташований просторий холл і буфет. З холлу пара дверей вела до театральної зали. З третього поверху – на балкон і до лож. Театральна зала містила 420 крісел і до 200 місць для стояння. В партері розміщено також 14 лож і амфітеатр на 80 місць. За залом було велике приміщення буфету, яке з’єднувалось ліфтом з рестораном внизу.
Також на другому поверсі містилися канцелярія, різні гуртки. У флігелі – канцелярія і спальні інтернату для хлопців ім. Св. Станіслава Костки. Зі східного боку – приватні квартири для католицьких товариств. Відкриття Католицького дому відбулося 29 січня 1911 р.
У 1954 р. до Львова з Одеси перевели російський драматичний театр, а до Одеси — Львівський театр музичної комедії. Зараз тут міститься театр Західного оперативного командування.
