Історія Головного залізничного вокзалу Львова почалася ще з далекого 1858 року, чим можна завдячувати Привілейованому товариству Галицьких залізниць імені Карла Людвіга, саме тоді розпочалося будівництво вокзалу.
Відкриття залізниці відбулося у 1862 році,коли 4 листопада до перону вокзалу прибув перший потяг з сполученням Львів-Перемишль. Ця подія поклала початок розвитку Української залізниці в цілому. Згодом прокладалися та запускалися нові транспортні маршрути, що сполучали різні куточки Західної України зі Львовом. Та з роками все змінювалося, удосконалювалося, а маршрути розширювалися. Вже у 1866 році у Головного залізничного вокзалу з’явився перший конкурент – Чернівецький вокзал, що згодом був зруйнований. Неабияке історичне та архітектурне значення має споруда Головного залізничного вокзалу Львова. Первинна будівля значно відрізнялася від цієї, яку ми знаємо сьогодні. Проте призначення приміщень вокзалу залишилося майже незмінним. В ті роки там функціонували зали очікування для пасажирів, кав’ярня, контори технічних служб і поліції, каса багажного відділення, та поштове відділення. Неподалік приміщення вокзалу розташовувалися будівлі, де мешкали службовці, вагонне депо, та майстерні.
У зв’язку з тим, що в 1892 році Головний залізничний вокзал Львова було передано у власність держави постало питання про побудову нової споруди вокзалу, адже стара будівля вже виявилася замалою для виконання своїх функцій в зв’язку з ростом популярності залізниці. І вже з 1902 року розпочалося будівництво нової споруди Головного залізничного вокзалу за проектами львівського архітектора Владислава Садловського. У побудові вокзалу біло задіяно найракщих майстрів з України та Польщі, серед яких були такі постаті, як: Альфред Захаревич, Антоні Обмінський, Олександр Лушпинський, Антон Попель, та Петро Війтович. І вже 26 березня 1904 року нова споруда Головного залізничного вокзалу готова була приймати пасажирів та відвідувачів. Неповторність та архітектурна довершеність фасаду головного входу, що виконаний у стилі віденської сецесії, була досягнута та втілена в реальність завдяки іженеру Зеленевському, якому також належало проектування дебаркадеру, що розташований над перонами вокзалу. Кожен елемент декору головного входу вокзалу має своє значення. Фронтон будівлі прикрашений скульптурами Попеля та Войтовича – жінка, що символізує залізницю і торгівлю та чоловік на леві, як символ промислововсті та самого міста Львів. Головний залізничний вокзал на той час став одним із найсучасніших у всій Європі. З роками та перебігами історичних подій на території України, Головний залізничний вокзал Львова декілька раз зазнавав значних ушкоджень. Також неабияк постраждала споруда в роки Другої світової війни. Проте кожен раз піддавався відновленню та реставраціям. З Головним залізничним вокзалом Львова пов’язана також одна з так званих залізничних легенд. Ця містична історія розпочалася з відкриттям вокзалу у 1861 році. Через деякий час на коліях залізниці почав з’являтися загадковий та чудернацький потяг-привид, який неможливо було ні наздогнати ні визначити його маршруту. Він не був вписаний у жоден державний реєстр і розклад руху. Ці містичні події почали відлякувати пасажирів і популярність львівської залізниці значно зменшувалася. Потяг-привид постійно із нечуваною швидкісттю несподівано з’являвся на коліях і з сатанинським гуркотом так само несподівано зникав. Та одного вечора, коли на станцію мав прибути потяг зі сполученням Відень-Львів з західного напрямку і тут на острах пасажирам та чекаючим на пероні з’явилася гігантська сіра маса потяга-привида, що мчався назустріч пасажирному. Усіх охопив жах, дехто втратив свідомість – зіткнення було не минути. Люди бачили, як з вагонів сатанинського потяга, регочучи, визирали відомські образи пасажирів. Проте ця історія закінчилася, на щастя, неочікувано для всіх – потяг-привид миттєвим зіткненням лоб в лоб з блискавичним шалом пролетів крізь усі вагони пасажирського потяга з Відня і щез у пітьмі. Неушкоджений пасажирський стояв спокійно на пероні. З тих пір за свідченнями очевидців загадковий привид ще декілька раз з’являвся на коліях львівської залізниці, а потім безслідно зник, так само, як і з’явився.