Аптека “Під угорською короною” була заснована Александром де Бар’є у 1772 р. на площі Бернардинській, 1. Аптека складалась з торгового залу, інспекторського кабінету, лабораторії, складу.
Власник аптеки Я. Піпес-Поратинський крім фармацевтичної діяльності займався гуртовою торгівлею деревини, мав свої лісопильні, фінансував розвиток курорту Моршин і довгий час був його управителем. Тому моршинська вода і сіль в першу чергу надходили в аптеку “Під угорською короною”.
У 1930 р. Ян Піпес-Поратинський створив фармацевтичну лабораторію, яка разом з аптекою утворювала спеціалізоване підприємство. Тут виготовляли галенові препарати з готової сировини, яку привозили з Німеччини та Австрії, лікувальні вина, косметику: “Крем східної краси”, “Султанна”, “Цеесте”, крем проти відмороження, одеколон, рисову пудру. Тут виготовляли ліки за рецептами відомого лікаря Адама Чижевича.
З 1871 до 1941 р. аптека належала родині Поратинських.[1]
Аптека “Під Угорською короною “, в якій знаходиться Таємна Аптека, безперервно працює вже майже 240 років. У 1800 році таких аптек було лише 6 . З тих часів тут майже нічого не змінилось: дубові меблі з елементами декору у стилі необароко, ковані решітки — авторська робота Едгара Ковача, підлога-кахлі, виготовлені на фабриці Левинського. Бачимо – велику увагу приділяли інтер’єру аптеки, все підбиралось ретельно з великою любов’ю. На жаль не збереглась унікальна вітрина аптеки, на якій було витравлено зображення Угорської корони оповитої ліліями. На початку 20 століття ця вітрина вважалась однією з найгарніших у Львові і коли її розбили – це була втрата для всього міста. Від часу заснування аптеки до наших днів у неї було багато власників. Найдовше цією аптекою володіла родина Піпес-Поратиських. За часів їхнього володіння і відбувся найбільший розвиток цієї аптеки. Піпес-Поратинські займались розвитком курорту Моршин і здобули ексклюзивне право на продаж лікувальних вод в своїй аптеці. На основі моршинської води, родина Піпес-Поратиських розробила особливу лінію жіночої косметики. Львівські пані шикувались у довжелезні черги за чудодійними кремами “Селеста”, ”Султанна”, ”Крем Східної краси”. Родина володіла цілим будинком і це давало можливість працювати цілодобово. В аптеці “ Під Угорською короною” сформовано виставку автентичного аптечного посуду кінця 19 початку 20 століть. Експонати люб’язно надав приватний колекціонер. У виставці зібраний посуд з-під найпопулярніших лікарських засобів як місцевих так і іноземних виробників, і також посуд відомих львівських аптек. А найціннішим у цій виставці є посуд нашої аптеки зі збереженою етикеткою, на якій нанесено символ нашої аптеки та зазначений спосіб приймання ліків де міра — кавова ложка. Вже тоді у львів’ян кава користувалась більшим попитом аніж чай. Цій етикетці більше ніж 100років! Вже в 16 столітті аптекарська справа була шанованою та поважною. Часто аптекарі лікували людей від небезпечних хвороб — тифу, чуми. Вони ризикували своїм здоров’ям заради людей. Тому у ті часи почали з’являтись ікони на яких символічне представлення Христа у образі цілителя-чоловіколюбця, яке вказує на благородний характер медичних професій – аптекаря, лікаря, саме вони покликані допомагати людям і полегшувати їх тілесні страждання. Оригінал цієї ікони знаходиться у місті Вердер (Німеччина), датується ікона 16-17століттям. В аптеці є копія такої ікони, адаптовану до стилю і техніки традиційної української ікони для того щоб ми могли зрозуміти чим лікує Ісус – це допомога, терпіння, любов, віра, благодать. Під час ремонтних та реставраційних робіт в аптеці знайшли підвальне приміщення, яке ніяк не використовувалось. Вдалось з’ясувати що це приміщення слугувало аптекарям як лабораторія у якій вони розробляли та досліджували нові ліки, експериментували, проводити досліди. У сиву давнину, коли аптекарська справа тільки-но з’явилась у нашому місті, перші фармацевти збирали різні трави і мінерали та досліджували їхні властивості щоб зрозуміти, чи не нашкодить та чи інша речовина, чи може вона лікувати. Для цього у велике коло, підвішене на мотузці до стелі, закладали мензурки з різними рідинами, порошками і травами, і починали нагрівати, охолоджувати, розводити водою, тобто усіляко експериментували. І от одного разу, пізно ввечері, коли всі досліди вже були закінчено,один молодий фармацевт згадав, що забув у лабораторії свого капелюха. Коли він повернувся і відчинив двері, то побачив, що темна кімната освітлена теплим м’яким світлом. Це світилися мензурки з реактивами, залишені у лабораторії Таким чином фармацевти відкрили для людства люмінофори – речовини, які світяться у темряві і сьогодні використовуються при виготовлені фарб, іграшок, побутової техніки. А кола з різнокольоровими мензурками стали використовуватися в інтер’єрі як світильники. Подейкують, що саме в цій аптеці у таємній лабораторії працював останній львівський алхімік Збігнев Дуніковський. Він створив апарат, який зміг би перетворювати звичайний пісок на золото, відтворити своєрідні властивості філосовського каменю. Збереглись свідчення світової преси що з першої спроби добування золота на своєму апараті алхімік отримав з 1 тони піску 2,8г золота. Звичайно, Збігнев свій винахід одразу запатентував. На шляху удосконалення процесу Дуніковський, отримує вже 409г золота. Але, на жаль він, не зміг завершити свою роботу так як почалась друга світова війна.
Аптека за цією адресою працює дотепер. Тут можна не тільки купити ліки, а й побувати в аптеці-музеї з автентичними меблями з горіхового дерева, кованими решітками. В одному із залів збереглась плитка, яку виготовляли на фірмі Івана Левинського. На стіні – ікона (копія давньої ікони “Христос як аптекар”). У залі можна придбати різноманітні сувеніри: “мило для хабарників”, мило “Шинель” (командирське), “Шахтарське”. Є тут таблетки “Від заздрості”, “Від жадібності”, “Для закоханих”, “Проти розлук”, “Для блондинок”. [2]

Література:
[1]Роздобудько Л. аптека-музей та старовинні аптеки Львова. – Львів, 2011
[2]За матеріалами газети “Високий замок” від 30 січня 2014 року.