У травні 1685 року гетьман коронний, краківський воєвода Фелікс (Щєнсни) Потоцький (Feliks Kazimierz Potocki), син Станіслава “Ревери”, купив собі новий шматок галицької землі — над Західним бугом. В 1692 році на землях села Новий Двір він заснував місто, назване на честь дружини магната, Кристини – Кристинополем (до заміжжя — Любомирської, 1661-1699). Це місто він сам виплекав, влаштувавши тут родинне гніздо, справжній розсадник Потоцьких, тут гетьман і помер 22 жовтня 1702 року.
Місцевість ця і раніше належала Потоцьким, іншій гілці роду. Вони ще в 1609р. звели тут дерев’яний костел св. Духа. Невдовзі при ньому з’явився монастир францисканців-бернардинів. Щоправда, споруда довго непротрималась і за кілька десятиліть згоріла.
Наступною спорудою, яку Потоцькі вибудовують в щойноствореному місті, став палац (1691 р.). Палац задумувався як симбіоз резиденції і укріпленого замку. На жаль, пізніші перебудови споруди (перша мала місце в 1736 році, коли Франціск-Салезій Потоцький почав позбавляти маєток фортечних рис) перетворили замок в садибу, в якій важко вгадати споруду-воїна. Палац сильно понищений у період війни.
Навколо палацу за кілька років виросло містечко, майже цілком зведене з дерева. Відомим Кристинопіль став саме за часів Франціска-Салезія Потоцького, київського воєводи. Після його смерті занепало і його родинне місто: син, Станіслав Щєнсни, переносить родинну резиденцію у Тульчин.
На місці раніше згорілого дерев’яного костелу Юзеф Потоцький у 1703 р. збудував новий мурований костел Св. Духа і монастир бернардинів. У 1998 р. храм було передано місцевій громаді.
Василіанський монастир з церквою Св. Юрія було збудовано в 1771-1776 рр. Зовнішній вигляд і внутрішнє планування підкреслювали приналежність до східного обряду. За радянських часів споруда спочатку була складом, пізніше – музей релігії та атеїзму. На поч. 90-х монастир передали греко-католицькій громаді.
У кінці XVIII століття Потоцькі передали містечко австрійському урядові. Під час Першої світової війни було майже повністю знищене, після Другої світової – потрапило спочатку до Польщі, а в 1951 р. було віддане Україні та перейменоване на Червоноград.
[1]. Палков Т. Мандрівки Львівщиною на вихідні. Частина І. Північ. Путівник. – Львів: Ладекс, 2009