Мальовниче село Туринка розташоване на р. Свині, притоці Рати, за 11 км на пн. сх. від районного центру міста Жовкви. Перша згадка про село відноситься до 1478 р, тоді ж згадується і про церкву. Поселення було королівської власністю. Тут народився Станіслав Жолкевський, пізніше – коронний гетьман та фундатор міста Жовкви. Згодом село перебувало у підпорядкуванні польського короля Яна 3 Собєського.
Пам’яткою села Туринка є церква Св. Параскеви. У цій церкві зберігається чудотворна ікона Христа у срібних шатах. Вона перенесена сюди з в 1765 р. зі скасованого василіанського монастиря у селі Старі Стрілища Жидачівського району завдяки старанням місцевого пароха Олексія Пісецького. Він також привіз з Риму фрагмент Святого Хреста у срібній оправі. Завдяки цимреліквіям Туринка була одним з найпопулярніших відпустових місць на Львівщині. Муровану церкву Преподобної Параскевії П’ятниці в Туринці було зведено у 1837 році. Реставрацію храму у 1898 році проводив львівський архітектор В. Нагірний. Настінні розписи були виконані живописцем С. Томасевичем. Храм внесений до переліку пам’яток архітектури місцевого значення. Особливістю цієї церкви є те, що вона розташована на місці давнього замчища. Колись на її місці стояв давній дерев’яний двір Жолкевських (у др. пол. 16 – на поч. 17 ст. Туринка знаходилася в урядовому посіданні цього роду). Про оборонні функції цього місця тепер засвідчують лише вали.
На церковному подвір’ї, при вівтарі знаходиться могила священика Олексія Пясецького (1724-1799), що отримав з Риму частинку Святого Дерева. На згадку про перенесення до села чудотвоної ікони Ісуса Христа у 1766 році у Туринці був збудований пам’ятник, що знаходиться біля храму. За переданням, ікона Христа Спасителя перебувала в монастирському храмі в Стрілиськах Старих (нині – село Старі Стрілища Жидачівського р-ну). Коли монастир знесли, тодішній ігумен Варлаам Савицький подарував ікону своєму родичеві. Якось, родичі зауважили мерехтіння дивного світла на іконі. За порадою стрілиського пароха, ікону для почитання урочисто перенесли до храму. Світло на іконі з’являлось і тут. Слава про диво котилася з краю в край і про неї довідався отець з Туринки – Олексій П’ясецький. Він був хворий, і коли почув про чудотворну ікону, дав обіцянку: якщо виздоровіє, докладе усіх зусиль, щоб перевезти ікону до Туринки. За дозволом церковної влади, дивом оздоровлений отець Олексій П’ясецький, 2 липня 1766 року організував урочисте перенесення ікони до Туринки. Папа Климентій XIV надав право проводити шість відпустів: на празник Пресвятої Євхаристії, верховних апостолів Петра і Павла, Преображення Господнє, Успення Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста, мучениці Параскеви. Також з Риму прибула частинка з Хреста Господнього, яку було оправлено в срібний хрест. Чудотворна ікона поміщена за вівтарем, тож найкраще приїхати сюди у неділю чи на один з празників коли тут відбувається відпуст (прощі відбуваються на празник Пресвятої Євхаристії і мучениці Параскеви), щоб таким чином можна було помолитися біля святині.
На празник Воздвиження Чесного Хреста 1837 року посвятили нову церкву і перенесли туди чудотворну ікону. В дарунок за зцілення, вірні принесли до нового храму багато коштовностей. На початку XX ст. Туринківська чудотворна ікона була дуже відомою, до неї укладалися пісні, одну з яких опублікував 1925 року літературознавець Михайло Возняк.
За радянської влади чимало записів, які стосувалися історії села, храму, чудотворної ікони, було втрачено. Щоб не втратити самої святині – чудотворної ікони, парафіяни прикрили її іншою іконою. Збереглися також і срібний хрест із частинкою Хреста Господнього і книга свідчень про чуда, здійснені за посередництвом чудотворної ікони Христа Спасителя. У цій книзі є свідчення 74 осіб, які дивом видужали або відчули полегшення у якихось труднощах.

1. Палков Т. Мандрівки Львівщиною на вихідні. Частина І. Північ. Путівник. – Львів: Ладекс, 2009