Найдавніша її назва — Рогі ресогит рІаЬеа, тобто Скотне торговище (дослівно: місце, де торгують худобою), у документах з’являється уже 1491 р.
Тут, як і на сусідній Зарванській, торгували худобою, причому в той час цим переважно займалися євреї. Вони були досить серйозними конкурентами львівських м’ясників — у 1554-1555 рр. їхня частка становила 32,5% загальної суми вартості проданих волів.
У 1523 р. фіксується нова назва — вул. Шкоцька. Тривалий час вважалося, що походила вона від кількох шотландських ( шкоцьких”) родин, що жили на ній. Але це твердження документально не підтверджене. А ось те, що це перекручена назва “Скотська”, переконливо доведено.
Проте в даному разі йдеться тільки про найстарішу частину вулиці — від Ринку до вул. Староєврейської, яка слугувала західним кордоном єврейського кварталу. Друга частина — між вул. Староєврейською і Братів Рогатинців — виникла пізно, а в самостійну вулицю виділилася лише в другій половині XIX ст. Називалася вона Ружаньцовою (“ружанєц” — чотки) і Трояндовою. Третя частина вулиці, від вул. Братів Рогатинців до пл. Соборної, виникла після знесення міських мурів наприкінці XVIII – початку XIX ст. Це сталось у 1811 р., коли через сад бернардинців була прокладена дорога, котра з’єднала вул. Сербську з Галицьким передмістям. Ця вулиця називалася Бернардинською нижчою. У 1871 р. всі три вулиці були об’єднані в одну — Сербську. Назва надана довільно, оскільки вважалося, що на вулиці у XVIII ст. мешкало декілька сербських родин, що, однак, не підтверджується документами. Гітлерівці перейменували її у Кроатенштрассе (Хорватську)/ оскільки серби вели з ними запеклу боротьбу і згадувати їх зайвий раз було б політичною нетактовністю. Будинки XVI-‘XVlI ст. збереглися лише у верхній частині вулиці, на непарному боці.

Будинок №1
Пам’ятка архітектури XVI ст.

Будинок №13
На наріжнику — герб Львова, дата ” 1633″ і напис, який свідчить, що власник будинку мав право емфітевзису (вічної оренди). Це право надавалося за заслуги перед містом. Тож знак знаходився на Клопотівській кам’яниці, котра стояла на місці сучасного будинку № 10. Її знесли наприкінці XIX ст., а знак перенесли на новий будинок.

Кам’яниця Петровичівська
В історичних документах кам’яниця на місці сучасного будинку № 3 на вул. Сербській вперше згадується в середині XVI ст. Із XVII ст. за нею закріпилася назва “кам’яниця Петровичівська”, що походить від прізвища власника – міщанина вірменського походження. У 1713–1714 рр. кам’яницю піддали ґрунтовній реконструкції.
Будинок цегляний, на стрічкових фундаментах з бутового каменю, з пивницями, на невисокому кам’яному цоколі, чотириповерховий, отинькований, з двосхилим дахом, у плані має форму видовженого прямокутника. Збереглася первісна, характерна для давнього Львова планувальна структура: кам’яниця дводільна, тритрактова з широкими сіньми-проїздом, перекритим хрестовим склепінням.