У одній з найстаріших дільниць Львова – Краківському передмісті, до II Світової війни заселеного, переважно, єврейським населенням, на північ від центральної частини міста, розташовано давню площу, що носить ім’я Святого Теодора.
Назва ця згадується від початку ХІХ століття на знак того, що до кінця XVIII сторіччя тут стояла однойменна українська церква. У другій половині ХІХ століття до площі належала вулиця Медоситні, а в 1950-1960-х – вулиця Насосна. За радянських часів площа мала назву Центральна. До 1950-х на площі був продовольчий ринок.
Краківське передмістя у передвоєнному Львові завжди мало значний відсоток соціально незахищенного, збіднілого, люмпенізованого населення. Не рідкість тут був й кримінал… Однією з ознак дільниці до 1939 року були стихійні ринки-барахолки, люди торгували та спекулювали абсолютно всім, знаходили тут тимчасову роботу, виживали… Найбільшими серед цих торговиць були Кракідали (нині “Добробут”), площа Зернова (нині територія готелю “Львів”) та, власне, площа Святого Теодора…
У роки I Світової війни давня площа стає одним з місць, де у Львові діяли великі соціальні пункти обігріву та харчування, їдальні. Цю мережу було утворено ініціативою магістрату та особисто президента міста Тадеуша Рутовського, з метою підтримати найменш захищені верстви львів’ян.
У часи радянські площа мала назву Центральна. Відомо, що протягом 1950-х – 1960-х років до складу площі входила вулиця Насосна. До кінця 1950-х тут надалі діяв продовольчий ринок…
Забудовано площу 3 – і 4 – поверховими кам’яницями кінця XIX та початку XX сторіч у стилі класицизму і сецесії. Одна з найяскравіших споруд тут, це колишня хасидська синагога Якова Глянцера, тепер Львівське товариство єврейської культури імені Шолом-Алейхема, за адресою вулиця Вугільна,3.
У будинку № 10 у другій половині 1980-х містився кінотеатр “Світлячок”, зараз цей будинок перебудовують.
Під № 12 до війни була гуртова торгівля борошном Меєра, нині тут бар “Мартуся”. Забудова у стилі класицизму і сецесії.

Будинок 3
Триповерхова кам’яниця № З (пл. св. Теодора), збудована на поч. XX оздоблена вже за сецесійної модою, однак із залишками декору в стилі історизму.
В’їзна брама, декорована гарними сецесійними ґратами, зміщена у правий бік фасаду, де знаходиться невеликий ризаліт, обмежений рустованими лопатками. Під широким вікном третього поверху ризаліту вміщено картуш з сецесійним декором. Завершується ризаліт невеликим аттиком, який виділяється над рівним профілем карнизу, оздобленим стрічкою квіткового сецесійного орнаменту. На сходовій клітці збереглись металеві сецесійні поруччя та декоративна червоно-вохриста плитка на підлозі.
За адресною книгою 1910 р. тут були пекарня Міни Акс та ресторан Якова Аґіда. Можливо, ресторан не приносив надто багато прибутків на торговій площі Св. Теодора, де люди воліли вгамовувати голод та спрагу у простіших шинках та дешевих “ґаркухнях” серед базарних яток. Тож у 1929 р. на місці ресторану бачимо в кам’яниці № 3 аптеку Абрама Дожгавеца. Аптека на цьому місці працює донині.