Сецесійну віллу на Котляревського, 27 (тоді – Набеляка, 15) для відомого львівського художника-баталіста Зигмунта Розвадовського (1870-1950) звів будівничий Едмунд Жихович. Сам будинок з’явився тут ще у 1890-х роках, тому віллу він перебудував, добудувавши до партеру перший поверх.
Зигмунт Розвадовський народився у Львові, художню освіту отримав у Кракові (його учителем був Ян Матейко) та у Мюнхені – у приватній школі Антона Ажбе. Брав участь у створенні панорами “Битва під Рацлавицями” (ідея її створення належить Янові Стиці), що була відкрита у Львові у 1894 році.
У Львівському історичному музеї зберігається картина Розвадовського “Панорама Львова у XVIII столітті”, створена ним 1929 року разом із С. Яновським.
Вілла вирізняється динамічною композицією архітектурної маси, модельованої виступами невеликих ризалітів, силуетами фронтонів та вежички, вікнами різної форми, а також оригінальною трикутною конфігурацією плану. Північну наріжну партію будинку, в якій, очевидно, містилася художня майстерня, підтримують залізобетонні пілони. Сходова клітка займає кутову західну частину корпусу.
У 1927 році у віллі відкрили консульство СРСР – з метою пропаганди та для прикриття агентів ГПУ. Львів’яни були від нього не в захваті, тому 21 листопада 1929 року під час демонстрації студентів проти репресій на радянській Україні у вікна консульства вперше (і не востаннє) полетіло каміння.
Коли у 1932-1933 роках у Радянській Україні був Голодомор, Організація українських націоналістів вирішила вбити радянського консула – 34-річного Михайла Голуба. Мета атентату була одна – привернути увагу світу до Голодомору.
Скоїти вбивство зголосився 18-річний першокурсник факультету математики та природничих наук Університету Яна Казимира Микола Лемик. Він мав вдати із себе громадянина, який хоче вчитися у Києві, застрелити консула та добровільно здатися польській поліції, щоб під час суду зробити розголос про злодіяння радянської влади.
21 жовтня 1933 року Лемик реалізував атентат, але вбив не Голуба, а секретаря консульства – 23-річного Олексія Майлова, оскільки той вийшов до нього і назвався консулом.
