Палац Корнякта – надзвичайно цінна ренесансна пам’ятка 1580 року, палац найбагатшого львів’янина за всю історію міста купця Костянтина Корнякта.
Грек за походженням, з острова Крит, Костянтин Корнякт, котрий замешкав у Львові в XVI столітті і контролював торгівлю вином на всьому Чорномор’ї, був меценатом, досвідченим і мудрим чоловіком, знав багато східних мов. Цю кам’яницю збудував для нього на місці колишніх двох італійський архітектор Петро Барбон. За тодішніми законами усі кам’яниці, розташовані на Площі Ринок, могли мати не більше трьох вікон по фасаду, це було так зване правило рівних можливостей, адже кожне вікно першого поверху могло використовуватись для облаштування майстерні, крамниці чи аптеки, а також для реклами. Навіть найбагатший громадянин Львова Костянтин Корнякт, будучи купцем, не міг порушити цього правила. І лише пізніше, за свої заслуги перед польськими королями, одержав дворянський титул і дозвіл збудувати собі палац зі шістьма вікнами.
У середині XVII століття палац Корнякта перейшов до родини польського короля Яна ІІІ Собеського і відтоді почав називатися Королівською кам’яницею. 1908 року будівлю викупило місто, і вже майже сто років тут працює Львівський історичний музей. Костянтин Корнякт, будучи вже польським дворянином, все ж не міг полишити своєї улюбленої справи – торгівлі вином. Над входом його будинку висіла гілка ялини – знак, що тут шинкують вином. У просторих пивницях кам`яниці зберігали вино, яке нагору подавали ліфтом. Зал освітлювався олійними світильниками, тож тут й досі збереглися забиті у стелю кільця, на яких вони висіли. У будівлі після ренесансної перебудови збереглася Готична зала – єдина українська пам’ятка світської готики XV століття, тут також працює антикварний магазин. Надзвичайною атракцією палацу Корнякта є італійське подвір’я, напрочуд схоже з типовими двориками Флоренції і Риму. Тут, серед цієї європейської краси, неможливо залишатися байдужим. У цьому подвір’ї у теплу пору року працює кафе, відбуваються традиційні концерти, фестивалі класичної і джазової музики, унікальна акустика також створює незабутнє враження. У подвір’ї можна оглянути пранґер – ганебний стовп, біля якого у середньовіччі виконували покарання над злочинцями.
Подвір’я замкнене по периметру трьома рядами лоджій. Можна стверджувати, що ця будівля є втіленням основної ідеї Відродження — в центрі світу стоїть людина. Наприкінці XIX ст. будинок належав К. Понінському, який мешкав на третьому поверсі. Він ретельно стежив за станом королівських зал, абсолютно не звертаючи уваги на подвір’я. Після смерті К. Понінського в 1906 р. буди¬нок перейшов до князів Любомирських, у яких 1908 р. його викупило місто з метою влаштування тут музею. Але спочатку взялися впорядкувати подвір’я. При цьому вивезли 100 возів будівельного та іншого сміття. Остаточно двір було відреставровано в 30-х роках XX ст. архітектором Л. Ґюрковичем. Музей відкрився 12 вересня 1908 р., у 225- ту річницю розгрому Яном III Собеським турків під Віднем, і дістав назву “Національний музей імені Яна ІІГ. З самого початку музей мав чітко визначене політичне спрямування, чого ніхто не приховував.
Музей імені Яна III зібрав значні колекції зброї, живопису, нумізматики. Але, незважаючи на це, вів він жалюгідне існування. Весь штат музею—директор, охоронець фондів і сторож (він же опалювач і прибиральник). 5000 злотих — річний бюджет музею (господарські витрати, платня персоналові, закупівля експонатів та ін). Фонди поповнювались переважно за рахунок пожертв. Музей працював тричі на тиждень по чотири години на день.
У травні 1940 р. у цьому приміщенні відкрився Львівський історичний музей. Його роботу перервала війна. Під час окупації міста колекції музею були пограбовані гітлерівцями. Особливо постраждали збірки зброї та нумізматики.
З самого початку, з 1908 р., музейна експозиція була побудована за принципом кунсткамери, тобто не відображала історичний процес, а експонувала різного роду раритети. Зараз музей висвітлює історію західних областей Украї¬ни від найдавніших часів до сьогодення. Це другий за розміром музей такого типу в Україні. Великою популярністю користується Італійське подвір’я. Тут знімалися кінофільми, в останні роки традиційними стали концерти, які проводить Львівська консерваторія, а також театральні вистави