Споруджена у 1772 р. заступником судді А. Добруцьким на місці кам’яниці XVI ст. А та належала Якубу Регулі й називалася Регулінською.
Пізніше власницями стали його дочки і кам’яниця стала називатися Якубусівською. У другій чверті XVII ст. тут мешкала Ядвішка Лушковська, дочка збіднілого купця. У 1634 р. до Львова приїхав король Владислав IV Ваза. Проїжджаючи через Ринок, він побачив у вікні Ядвішку — і закохався на все життя. Король забрав красуню-львів’янку до Варшави і оселив у своєму палаці. їхній син Костянтин дістав прізвище батька — Ваза. Кохання короля викликало подив і обурення у вищих колах. Ніхто не міг припустити, що тут мають місце глибокі людські почуття. Ні, тут щось не те! Папський нунцій і архієпископ Гнєзненський вважали, що Ядвішка Лушковська причарувала короля, і намагалися “вилікувати” кохання святою водою і аскетизмом. Але ці засоби не допомогли. І тоді було вирішено вдатися до більш рішучих заходів — одружити короля. І 1637 р. він змушений був одружитися з австрійською принцесою Цецилією Ренатою, особою дуже серйозною і побожною. Шлюб влаштовував усіх, крім Владислава. Підчас шлюбних урочистостей у Варшаві у дворі королівського замку було влаштовано цькування звірів, перегони. Покої Ядвішки знаходилися на другому поверсі, якраз над спальнею королеви. Ядвішка дивилася на змагання і весело сміялася. Королева поцікавилася, хто ця особа. їй негайно пояснили — і з подробицями. На вимогу королеви Ядвішку переселили до Уяздовського палацу. Але оскільки цей захід нічого не дав, то королівську фаворитку вирішено було видати заміж. І видали — за шляхтича Яна Виписького, який дістав Мерецьке староство у Питві, неподалік від Тракая. У цих місцях — чудове полювання, а король був пристрасним мисливцем і часто їздив у Мереч, де жив по кілька місяців… Король овдовів, одружився вдруге, але своє кохання не зрадив. На руках у Ядвішки він і помер у Меречі в квітні 1648 р. Вона залишилася на самоті, оточена загальною ненавистю, і подальша доля львівської красуні невідома. В 1892-1900 рр. в будинку містилося Політехнічне товариство і редакція його журналу “Часопі- смо технічне”. На початку XX ст. тут знаходився магазин рукавичок Яна Ціро- ка. Вхід вказував лицар натуральної величини. Він стояв у скляній шафі, був одягнений у півоб- ладунок, лосини, шолом з чорним пером, у руці тримав шпагу. Нічого не скажеш, у Львові вміли робити рекламу. У 30-х роках XX ст. будинок належав А. Бачевському, горілчаному фабрикантові, одному з найбагатших людей Львова.