Будинок товариства “Дністер”

Будинок споруджено на місці старих кам’яниць XVIІ – поч. XIX ст. у 1905-1906 рр. архітекторами Іваном Левинським, Тадеушем Обмінським та Олександром Лушпинським.
Особливістю декорації фасадів цього будинку є трансформовані українські мотиви на засадах нового популярного на той час мистецького стилю – сецесії. Стильовий напрям, що охопив всі європейські країни на межі ХІХ – ХХ ст. Він отримав різні назви: «арт-нуво», «ліберті-стиль», «модерн», «юґендстиль», «сецесіон». Остання назва, типова для Австро-Угорщини, закріпилась на західній Україні, де мистецький напрям і досі називають «сецесія».
Ця будівля спорудили на місці трьох старих будинків, які в XVІІ ст. належали: перший (від міського арсеналу) — Рогатинців, Більдага, Русіановічам, другий — Мазаракі і Кіріаку Ісаровічу; третій — Лангиш Ісаровічу (всі були членами Ставропігійського братства). Будинок Ісаровіча в 1707 році належав єпископу Йосифу Шумлянському. У наступному році його купила римська курія під духовне училище для вірменської та української молоді, за яким доглядав орден театини. З середини XVІІІ ст. тут розміщувався єзуїтський конвікт.

Ці особливості можна помітити на стилізованих ажурних хрестах в колах, що здалеку нагадують орнаментальні схеми у вишивці. Натомість завершення даху дуже схематизовані, зроблені з металевих прутів однакового перетину. Модернізують будівлю карбовані з бляхи хрестовидні та рослинні елементи.
Будинок, що одразу після закінчення перейшов у власність Товариству взаємних убезпечень «Дністер», – це один з найкращих зразків поєднання українського національного стилю та сецесії. Фасади будівлі декоровано майоліковими панно, ліпниною, кутими решітками та різьбленими дерев’яними елементами.
На фасаді будинку є три меморіальні дошки. Перша меморіальна дошка засвідчує, що в цьому будинку відбувся у 1909 р. перший виступ видатного українського актора та режисера Леся Курбаса. Другу встановили на честь засновника товариства «Сокіл – Батько» і «Дністер» Василя Нагірного.
У 1997 р. відтворили за зразком 1934-го меморіальну дошку на честь українського гімнастичного товариства «Сокіл – Батько». У 1920 – 1930-х рр. тут знаходились помешкання визначних львів’ян-українців: Костя Левицького, Івана Бережницького, Осипа Назарука. У великому за площею будинку в 50-х рр. ХХ ст. знаходились гуртожиток №1 Обласної радянського партійної школи при обкомі КПУ та їдальня, а також спортзал Львівської обласної ради.