Після I Світової війни всією Другою Посполитою, і Львовом зокрема, прокочується хвиля моди на розважальні заклади … В рази зросла кількість кінотеатрів, відкрили свої двері числені театри оперет кабаре, вар’єте, дансінги … Всі пережили важкі роки, настав час розваг …

Наприкінці двадцятих років XX ст. до Львова докотилася ревю-лихоманка. Подібно до оперети та мюзиклу, ревю поєднювало музику, танець і обмін репліками між артистами у своєрідну виставу. Це виглядало як досить швидка зміна сцен і сюжетів, що поєднані однією темою, із веселою музикою і, навіть акробатичними номерами … Ревю захопило вже ” Мулен Руж ” у Парижі та театри Бродвею у Нью-Йорку, дійшло до Варшави ( невеличкий театр ” Морське Око ” ) і, зрештою, з’явилось у Львові.
На відміну від мистецького кабаре початку століття, ревю швидко проклало собі шлях, навіть на сцени драматичних театрів. У Великому театрі багато разів і при переповненій залі ставилися ревю ” Ніжки на стіл ” 1929 р., ” Якось то буде ” 1931 р., ” Це можеш розповісти своїй бабці” 1929 року Збєжховського.
Збєжховський, безперечний лідер і поширювач жанру у Львові, 1926 року готує театральний бал – маскарад у кінотеатрі ” Палас ” ( у дворі буд. Гауснера на суч. пр – ті Свободи ) під назвою ” Великий актуальний показ “, що складався із змагань атлетів, пісень, танців та сценок, героями яких були Пат і Паташон. Однак у драматичних театрах ревю з’являлися зрідка, адже цим займалися спеціалізовані театри ревю, що виростали, як гриби після дощу. Ті, які тимчасово діяли у Львові, мали не львівське походження.
Зрештою, у Львові з’являється своя, постійна ревю – трупа. Колектив почав називатися Театр ревю ” Львівський Гонг. Він залишався й працював у Львові більшу частину сезону – від листопада 1929 по квітень 1930 р. Театр поставив 12 програм, деякі з них мали інтригуючи назви : ” Електричне кохання “, ” Обережно на поворотах “, ” Кохана, зніми маску ” тощо. Ревю складались із скетчів і музичних шлягерів, аби здобути симпатію глядачів, ” Гонг ” докладав зусиль і частину текстів переносив на локальний грунт, відтак з’явились шоу із назвами ” Нічний Львів “, ” Львів забавляється ” та ” Великі львів’яни у школі “.
Артисти ” Гонгу “не завжди дотягували до рівня зірок популярної столичної трупи ” Qui Pro Quo “, а тому добрим способом, аби здобути успіх, виявилася пародія на них. У глядачів залишилось непогане враження від ” Гонгу “, публіка з теплом й симпатією згадувала цю трупу.