В українських сім’ях, які жили у Львові до початку Другої світової війни, були елементи суто українського святкування. У римо-католицьких сім’ях ці традиції були дещо іншими.
Наприклад, у місті не було вертепів у тому вигляді, як вони існують зараз – це більше українська сільська традиція, принесена до міста. Так само ялинка була загальноєвропейською традицією, а дідух частіше ставили у провінції.
Оскільки у місті мешкали різні релігійні громади, Різдво у Львові тягнулося досить довго. У цей час мало не щодня у різних куточках міста проводили бали. Було почесно, коли на бал приходила вся еліта.
Об’єднувало католиків і православних ставлення до Нового Року. Він не мав великого значення у Львові та був прохідним елементом у святковому циклі.
В різдвяній кухні основні впливи – українські та польські. Наприклад, місцевою родзинкою став оселедець з цедрою, характерний саме для Львівщини. Щоправда раніше оселедець не був таким популярним на різдвяних столах як зараз, бо був імпортним і досить дорогим. Його везли або з Гданська, або це були дунайські оселедці.
Ще одна типова різдвяна страва для Галичини – пісні голубці. Традицію готувати голубці з гречкою та грибами започаткували у XV-XVI ст. Але є різдвяна страва, яка є спільною для всієї України, це – кутя. Багато зараз відомих різдвяних традицій раніше були більше притаманні селам, а не містам. Наприклад, у львівських оселях ХІХ століття ніхто кутю ложкою до стелі не ліпив.
Натомість зберігалася традиція того, що це сімейне свято, і воно було однією з основних причин, коли люди могли зібратися та провести разом час. Популярним у селах було майстрування прикрас. У деяких районах Львівщини виготовляли так званих “павуків” з соломи, яких підвішували в хаті. Їх робили з тонких дерев’яних прутиків чи дроту.
http://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/01/160105_lviv_christmas_sx