Дарує пиво і фокстрот, і фантастичний джаз
це місто дива і щедрот, які чекали вас…
Тільки у Львові світ – кольоровий!
Тільки у Львові – море легенд!
Кавою пахне Львів ґоноровий!
Львове, мій Львове, люблю я тебе!

Пісня любові лине у Львові –
місті кохання, місті легенд
Львове, коханий і неповторний,
Львове, ти знаєш – люблю я тебе!

Любов Долик

Знову Львів запалює вогні.
Спить провулок під вікном кав’ярні.
Мерехтять, не гаснуть ліхтарі.
Так, лише вони в цю пору гарні.

Стигне над містом, мов кава, ця ніч.
Настояна на зорях і на небі.
Так світанково тобі і мені!
Нам іншого міста не треба!

Знову Львів запалює вогні.
Спить провулок під вікном кав’ярні.
Мерехтять, не гаснуть ліхтарі.
Так, лише вони в цю пору гарні.

Оксана Кришталева

Стихає шум останнього трамваю,
На площі Ринок гаснуть ліхтарі,
Годинник про години забуває
І бринькає мелодії старі.
Під музику, що лине з високости,
Простуючи закам’янілий стан,
Спішить Діана до Нептупа в гості,
Вже два століття в неї з ним роман.

Андрій Панчишин

Не віриться нізащо
Що ще десь є
На світі місто краще
Аніж моє
Де б я не був і кого б не стрів
Завжди домому вертаюсь у Львів
Додому повертаюсь я
У рідний Львів

До вподоби комусь лондонськії тумани
Мені ж миле місто Львів із його дощами
Цю погоду львівською звуть
Комусь добре на Монмартрі у ресторані
Мені ж милі львівські затишнії кав’ярні
Мої друзі каву в них п’ють

Михайло Зарічний

Всі люди зайняті, є справи, розмови.
І знову дощ на вулицях Львова.

Під парасолями ховають свої гриви
сильні кам’яні леви, такі сумні і ліниві.
Їх теплий погляд не скаже ні слова,
і знову дощ на вулицях Львова.

По двох паралелях летить мій трамвай,
мій трамвай везе мене знову,
Вертаюсь до тебе, мене зустрічай,
зустрічай на вулицях Львова.

Театри, площі, вітрини чудові,
і знову дощ, знову дощ сьогодні у Львові.

Як піде день, ляже вечір на плечі,
він пригорне, обійме як малечу.
Театри, площі, вітрини чудові,
і знову дощ сьогодні у Львові.

виконує Монте-Крісто

Любий Львів, коханий Львів

Той, що дорогу в моє серце знає;

Старенький Львів, осінній Львів

У ньому симфонія осені грає;

Таємний Львів, незнаний Львів

Він теплими руками серце обнімає;

Солодкий Львів, гарячий Львів

За руку хтось з кимось гуляє;

Зимовий Львів, холодний Львів

І кава ранок тихо обіймає;

Весняний Львів і літній Львів

Тут поет свої вірші тихо складає;

Кам’яний Львів, красивий Львів

І сила вічності між кам’яниць витає;

Вечірній Львів і тихий Львів

У ньому срібний спокій в душу залітає;

Чарівний Львів і вільний Львів

Там моє серце тихо засинає;

Класичний Львів та новий Львів

У нім душа моя відпочиває;

Розумний Львів, веселий Львів

Він про життя нам пісню заспіває;

І вірний Львів, і строгий Львів,

І радість в ньому не згасає;

Він друг мій – Львів.

І зараз тихо засинає…

Святковий Львів і кава запашна…
Святковий Львів і кава запашна…, Вже близько Новий Рік, Різдвяні свята, Веселощі, і радість – це Зима, А це ж пора, що на дива багата. Зима, мороз надворі, вечір за вікном…, Вдяглося місто в білосніжну шубку, Дерева сплять спокійним тихим сном, Воркоче голуб, обіймає десь голубку. На вітах голих примостилися сніжинки, Виблискують кришталем на морозі, Зима вкриває білим килимом стежинки, Та заморозити кохання все ж невзмозі. Зимовий Львів…, який же він прекрасний!!! Гірлянди чудно хтось розвісив на деревах. Цей сніг у грудні – надзвичайно своєчасний, Іскриться всюди, біла ковдра вже й на *Левах*. Високий Замок одягнув вбрання святкове, Малі вогні горять навколо серпантином, Таке чудове все, чарівне і казкове, Мов зупинився час…, не йде він зараз плином Свята вже скоро, Львів гостинно всіх чекає, Цікаві ігри будуть, подарунки і забави, А Я – ЙОГО лиш жду…, надію серце має, Що все ж поп’ємо запашної разом кави…
До цього міста подумки вертаєш,
і площу Ринок не зітреш в душі.
Таємне місто Львів, ти в серці залишаєш
лірично-впотаємлені вірші…
Личаківським блукатиму повільно,
на гору Замок із тобою йду,
люблю я Львів містично-релігійно,
я серцем всім у ньому потону…

© Автор невідомий

Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто ЛЬВІВ…

© Автор невідомий

Кавові протяги, панянки чарівні,
Бруківка мокра, жовті ліхтарі,
Музики джазові, найкращий
шоколад,
Данила тінь, у парку листопад.
Старі собори, погляди атлантів,
Похмурі брами, гомін екскурсантів,
Вузькі провулки, замки королів,
Казкове місто – старовинний Львів

© Автор невідомий

На площі Ринок гаснуть ліхтарі
Весняний вітер вітками колише,
Холодні краплі губляться між брів
В кав’ярнях пахне кавою і димом,
Напівпустим здається «Вернісаж»,
В полон до себе манить
невловимий
Архітектурний міста антураж

© Автор невідомий

Я хочу у Львів, до затишних кав’ярень,
До вуличок тихих із запахом кави.
До квітів, садів і прекрасних алей,
До міста надії під назвою Лев.
Я хочу побачити місто величне,
Місто, що вранці сяє намистом,
Місто, що ніччю тихесенько спить,
Місто, де радісна кожная мить.
Де леви, як гварди несуть охорону,-
Обороняючи Львівську корону.
Де сонний трамвай між будинків повзе,
Ранішнє сонце з собою везе.
Так починається ранок у Львові,
Де вірші поети читають казкові…

© Автор невідомий

Люблю я Львів мій пречудовий,
Бо він – барвисто-кольоровий
І променисто-веселковий,
Оптимістично-загадковий.

І карусельно-карамельний
Та ніжно-витончено-сильний
І шоколадно-трускавковий,
З смачними пляцками кавовий.

Він гарний, коли сонце сає
І коли дощик накрапає,
Як вітерець гілки гойдає.
У смутку Львів мій не буває.

Мій львів – симфонія з усього:
Смаків, характерів і кольорів.
І не бракує в нім нічого,
Куди не глянь – ти супер, Львів!

© Автор невідомий

Шалений Львів, безкрайнє небо.
Такий красивий, давній Львів…
І надзвичайно мало треба,
Щоб закохатися без слів
У цей чарівний, дивний Львів.

Тут каву пють смачну, гарячу,

Таку насичену, міцну.

Терпкий глінтвейн пянить добряче,
Зігрівши так душі струну.
До болю люблячу, живу.

Куди не глянь-радіють очі
У будь-які пору і час.
Нема ніде прекраснішоі ночі
І осені такоі, як у нас.
Зима по-різному дивує кожен раз.

Тут шум машин, тут ніжний вітер,
Тут тисячі не сказаних ще слів.
Як завжди тепле, незабутнє літо.
До болю рідний і коханий Львів

© Автор невідомий

Мені так трепетно й бентежно
Свій величати рідний Львів!
Його обожнюю безмежно,
Що часом аж бракує слів!

Така краса! Така величність!
Я ним милуюсь стільки літ!
Його казковість і магічність
Мені затьмарила весь світ!

Де б не була, де б не ходила,
В моєму серці тільки Львів!
Я тут по-справжньому щаслива,
У місті найсолодших снів!

© Христина Кравчишин

Львів обійме теплом не лиш у сонячну погоду,
Але й тоді, коли надворі й в серці дмуть вітри.
Приїдь, прийди, занурся в атмосферу Львова
І хмарки з неба та з душі умить зітри!

Бо в Львові якось неетично сумувати,
Коли всі тебе посмішками мило зустрічають
І пригощають чимось смаковито-львівським,
Та суперкави філіжанку наливають!

Тепер скажи, невже львів’яни не чудові?
Хіба в тебе нема причин, щоб святкувати?
Наприклад, Свято Сонця в ріднім Львові –
Кращого приводу не можна й відшукати!

Радій і наповняй людей довкола святом!
Хай всі сонячну львівську каву п’ють!
А потім…Львівський вальс ще зтанцювати
Під синьо-жовте піаніно не забудь!

Хіба не фантастичний день в бандерівському Львові?
Гостиннішого міста серед тисяч не знайдеш!
Сховай у серці цього свята знімки пречудові,
Які в хвилю негоди й смутку з радістю знайдеш!

© Автор невідомий

Годинник ратуші дванадцять
відбиває,
На вулицях снують казкові тіні,
Човном по небі місяць пропливає,
Нам сни свої нашіптує осінні.
Над Львовом ніч застигла, наче
хмара,
Виблискують свічки в душних
кав’ярнях.
Це осінь випускає свої чари,
Неначе сонми постатей примарних.
Ось Опера стоїть собі поважно,
Невидимий оркестр Шопена грає.
На Ринку леви – лицарі відважні,
Крізь вир століть мрійливо
поглядають.
Церкви й цукерні тихо засинають,
Закутавшись у шаль мелодій ночі.
Лише з пітьми самотньо виринають
Вогні машин, немов лякливі очі.
Опале листя кольору бажання,
Потомлених компаній гамір
хмі’льний,
І вічні зорі, мов ліхтарики кохання,
І міста дух – нескорений і вільний!

© Автор невідомий

ЛЬВІВ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

Спішить трамвай бруківкою старою,
Грайливих днів – привітна метушня.
Чарує Львів величною красою,
Тому для мене, свято тут – щодня.

Художники увічнюють моменти,
За ними пильно стежать голуби…

Мереживо із вучичок вузеньких,
Кав’ярень особливий аромат,
Автентика будиночків стареньких,
Тут кожен наче вірний – друг і брат.

А небо львівське , блідо – пурпурове,
Несе лиш спокій у людські серця.
Усе навколо ніжне, кольорове,
Це місто подарунок від Творця.

Величні, браві леви-охоронці,
Прадавню його Вежу стережуть,
Їм очі п’янко сліпить з меду сонце
Осіннім листям роки промайнуть…

Бракує слів щоб вірно розказати,
Як щиро я закохана у Львів,
Словами мабуть це не описати,
Моїх яскравих, ніжних почуттів!

Анна Вейн

Вірш про славнозвісну львівську кавалєрку

Пані гонорові,
Що живуть у Львові,
Й молоденькі панночки,
В ружах вишиваночки,

Хочу, щоб ви знали
Й всім переказали –
Живе й дотеперка
Львівська кавалєрка!

Автор: Лариса Ягула Семеген