Генріх Бель (1917 – 1985 рр.) – німецький письменник, учасник бойових дій Другої світової війни, під час яких побував і у Львові: «Львів гарний. Львів він може собі уявити. Гарні, похмурі і важкі ці міста.
Криваве їх минуле, а тепер їхні провулки тихі, тихі й занедбані. Вулиці тут такі, як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими, а на вулицях повно людей». Повість «Поїзд приходить вчасно».

Герберт Збігнєв (1924 – 1998 рр) – польський письменник, поет, драматург, есеїст, уродженець Львова: «… снилося мені що йду з батківського, дому до школи, знаю куди прямую, зліва крамниця Пашанди, третя гімназія книгарні, видно навіть у шибці, кріз шибку голову старого Бодека, хочу звернути до катедри, краєвид раптом зникає, немає продовження, просто неможна йти далі, однак добре знаю, що це не сліпа вулиця, океан миттєвої пам’яті, підмиває руйнує образи, залишиться камінь, на якому я народився, щоночі стаю босий перед, закритою брамою мого міста». Збірка віршів «Моє місто»

Станіслав Лем (1921 – 2006 рр.) – уродженець Львова, польський письменник-фантаст: «Високий замок був для кожного з нас тим, чим для християнства є небо». Автобіографічний роман «Високий Замок»

Микола Лєсков (1831 – 1895 рр.) – російський письменник, який часто подорожував Україною, в тому числі – приїжджав до Львова: «Львів дуже чистий, оживлений масою народу, що безупинно рухається. Місто освітлене газом, і життя в ньому дешевше, ніж у будь-якому з російських міст відповідного розміру… Кав’ярні тут дуже гарні й постійно заповнені народом. Тут же призначають побачення… Тут жінки гуляють вільно. І ніхто їх не зачіпає. Львівська камелія не кидає на всі боки зухвалих поглядів, не штовхає навмисно ліктем, не заговорює з перехожими, як наша невська камелія, а гуляє собі пристойно, таким же кроком, як і інші, і тому слід мати завидну спритність, аби, зберігаючи всю зовнішню пристойність, все ж таки дати зрозуміти, що, якщо ви підете за нею в кроках десяти, то, увійшовши в одну браму, вона вам тихенько шепне «prosze», відстань і зовсім зникне тоді…». Спогади про Львів, газета «Северная пчела».

Ян Парандовський (1895 – 1978 рр.) – польський письменник і публіцист, перекладач; уродженець Львова: «На вулиці Коперника тече вздовж тротуарів струмочок, на його поверхні крутиться пір’їнка – ось з’явився горобець, схопив її і полетів геть. Налякані власною нервозністю ворони зриваються з дерев на схилах Цитаделі і каркають. На розі вулиці Оссолінських дзюрчить фонтан. Ого! І сліду не залишилося від снігу і льоду, які заповнювали взимку його кам’яне ложе…

…Якими можуть бути чарівними вулиці, коли ходиш без мети або коли мета настільки невизначена, що випадок приводить тебе до неї швидше, ніж намір! Можна зайти куди завгодно або нікуди не заходити і, обійшовши півміста, раптом схаменутися: «А що, власне, ми хотіли залагодити?». Роман «Небо у вогні».

Шолом-Алейхем ( 1859 – 1916 рр.) – єврейський романіст та новеліст, який тривалий час жив і працював у Львові: «Ні, справжнісінько подобається мені Львів! Чудове місто! Чудова назва! І театр подобається, актори – чудові люди. А люди тут – чисте золото». Уривок з роману «Блукаючі зірки»