Орден реформатів належав до одного з відгалужень ордену францисканців. 1630 р. кошти на будову костелу реформатів у Львові надав руський староста Андрій Мнішек. Монастир планувалось спорудити під Високим замком, на землях, наданих Станіславом Жолкевським. Монастир збудували з дерева, а костел присвятили Св. Роху і Св. Катерині. 1648 р. будівлі повністю знищила пожежа.
1656 р. розпочалось спорудження нового мурованого монастиря на кошти подружжя Миколи Бегановського і Уршули з Кросновських. Завершені будівлі освятив 1664 р. арієпископ Ян Тарновський. Монастир мав оборонний характер. Над монастирем у 18 ст. існував невеликий шпиталь Св. Вінцента при монастирі сестер милосердя.
Монастир реформатів 1782 р. закрили. Будівлі передали власницям монастиря сестрам милосердя для відкриття притулку для вбогих.
Шпиталь святого Вінсента де Поля
Понад три сторіччя тому, 1714 року, розпочав свою діяльність монастир та шпиталь під опікою святого Вінсента де Поля, заснований сестрами ордену Милосердя (шаритками) на схилах Замкової гори у Львові.
Центральний комплекс чималого згромадження, що об’єднувало заклади “порятунку і опіки” у Бурштині, Бродах, Роздолі тощо, складався з кількох будівель на давній вулиці Театинській (нині вулиця М. Кривоноса), всі вони збереглись донині, хоча є пошкодження та втрати… Окрім монастиря та шпиталю тут знаходились каплиця та аптека, пізніше, внаслідок касаційної реформи 1783 року, з’явились школа, охронка (дошкільний заклад), сиротинець та притулок для убогих.
Сиротинець було облаштовано у колишньому костелі святого Казимира та названо на його честь. Документи демонструють, що у середині XIX ст. на потреби 60 сиріт витрачалось 3 тисячі крон на рік…
У 1857 році до комплексу додається господарський будинок, виконаний за проектом Вінцента Равського-старшого, за три роки по цьому зведено стайню, возівню та невеликі будинки для челяді за проектом Йозефа Фрома.
За довгу історію споруди комплексу неодноразово перебудовувались. Талановитий архітектор Альфред Каменобродський у 1879 році додає до споруди шпиталю другий поверх. На його фасаді близько 1890 року з’являється скульптурне зображення патрона закладу – святого Вінсента де Поля, ймовірно, роботи Антонія Попеля.
Станом на середину XIX сторіччя згромадження вже налічувало 14 осередків та 127 сестер милосердя. Продовжувалась й розбудова – 1911 року архітектори Опольський та Кендзерський зводять додаткову будівлю для дому убогих.
У 1858 році при згромаджені відкрито Товариство сестер Милосердя святого Вінсента де Поля – найстаріше благодійне товариство у Львові. Відомою є провідна роль Софії Бадені, дружини намісника Галичини, у його діяльності. Зокрема, у одній з посвят Софія отримує титул Мати убогих…
Після II Світової війни монахинь було виселено. Монастирський комплекс реформатів використовувався як жіноча трудова колонія для малолітніх, а шпитальні приміщення належали Школі міліції (нині Львівський державний університет внутрішніх справ). Від 1980-х років увесь комплекс споруд належав МВС СРСР, а в часи незалежності України використовується Університетом внутрішніх справ.