Збереглось обмаль документів про найстарішу збережену споруду Підзамча -церкву св. Параскеви або П’ятниці, котра, можливо, в княжому місті була головним храмом міщан на відміну від княжої церкви св. Миколая. Культ поклоніння святій Параскеві в Україні походить з найдавніших часів, її вважають втіленням давньоукраїнської богині Макоші – подательки благ, богині врожаю, щасливої долі. Перші згадки про церкву відносяться до 1443, 1445, 1456 років. З найдавнішої історії церкви достовірно відомо лише те, з 1539 р. вона стала крилошанською. Відсутня єдина думка про тогочасний вигляд церкви та про те, чи була вона дерев’яною, чи вже мурованою з каміння або цегли.
1617 р. львівський староста Станіслав Боніфацій Мнішек подарував церкві ґрунт під шпиталь, спорудження котрого повинно було розпочатись після завершен¬ня мурування нової будівлі храму під наглядом тодішнього пароха Івана Попеля. Гроші на будову передали пароху 1619 р. Однак за хронікою Б. Зиморовича вона згоріла під час пожежі Краківського передмістя 1623 р., перебуваючи спустошеною та знищеною ще до 1628 р. На кошти молдавського господаря Василя Лупула з 1643 р. розпочалось спорудження нового мурованого храму, на згадку про що на стіні церкви помістили кам’яну плиту з гербом господарів Молдови і відповідним напи¬сом. За легендою свята Параскева була небесною патронкою Лупула, через що він став фундатором нової будівлі святині. Львівський літопис згадує про освячення церкви 1645 р. В ній дивним чином поєднані будівельні традиції Молдови, України, Заходу. Згідно молдавських традицій стіни вежі були розписані. Фрагмент розпису з гірляндами та крилатими голівками віднайшли при реставрації 1908 р. під шаром тинку, нанесеного під час попередньої реставрації 1870 р. Тоді ж було поміняно незмінний з XVII ст. вигляд церкви – її шатрове покриття. Щипець східного фасаду храму нагадує неіснуючі сьогодні готичні завершення більшості давніх львівських костелів. У кінці XVIII ст. стіни церкви розписав Лука Долинський. Розміщення на околиці міста зумовило загальний оборонний характер споруди, зведеної з ламаного каміння та цегли у верхніх ярусах. Церква була однією з трьох мурованих церков Підзамча, найбагатшою серед церков передмість Львова. При церкві знаходились опарканений цвинтар, шпиталь братства, котре існувало з 1665 р., школа, резиденція священика. Для саду, що ріс біля цвинтаря, братство наймало садівника. Церква користувалась правом юридики, беручи від парафіян чинш, в т. чи і для замку. Парох церкви виконував в менш важливих справах судочинство до 1608 р., пізніше це право перебрало на себе братство.
Найбільшу цінність має іконостас церкви – найстаріший з небагатьох, що збереглись в Україні з XVII ст., і котрий складається більш як з 70 ікон XVII-XVIII ст., розміщених у 5 ярусах. Найдавнішою, мабуть, є ікона св. Параскеви молдавського походження з XVII ст. Більшість ікон відносять до школи знаного львівського іконописця Ф. Сеньковича. З пізніших ікон вартою особливої уваги є ікона св. Варвари львівського маляра Андрія Дунаєвського з 1734 р. оправлена срібною шатою у 1739 р. Ще у XVIII ст. церкву прикрашали турецькі покривала і килими, фелони з “…дорогоцінних оксамитів, атласів, китайок, камхи, прикрашених сріблом, золотом…, срібні та позолочені хрести, лампи, таці, чаші, корони, воти в коралях, дорогім камінню, сріблі**. Один з підсвічників 1648 р. пожертвував церкві Іван Мазепа. Найстарішою пам’яткою у церкві було рукописне Євангеліє XVI ст., котре зараз зберігається у Національному музеї у Львові.
За даними археологічних обстежень що проводилися у 1977-1978 рр., перша церковна споруда у романському стилі, що знаходилася на цьому місці датується кінцем XIII – першою половиною XIV століття. Церква була розміщена недалеко від першої львівської торгової площі (сьогодні площа Старий Ринок) і одночасно на так званому «Волинському шляху» — середньовічній дорозі, що збереглась до нашого часу у вигляді вулиці Хмельницького. Після потужної пожежі 1623 року, церква зазнала істотних перебудов. З оборонною метою, було зокрема добудовано вежу над притвором. Кілька разів церква була реставрована, а саме у 1870, 1886 і 1908 роках, і кожна реставрація залишала по собі елементи свого часу від готики і до пізнього ренесансу. У 1908 році завдяки проекту Міхала Лужецького, замість шатрового завершення храм отримав струнку баню із ліхтарем і наріжними вежами.

Повна реставрація церкви була проведена в 1950 р., а в кін. 1990-х було зведено нову дзвіницю. Нині Церква святої Параскеви П’ятниці належить УАПЦ.