На південно-східній околиці села розташований скельний монастир, перші згадки про який відносяться до другої половини XV ст. Ймовірно розбудовувався в XIII—XIV ст. У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які знаходяться у двох рівнях. На першому рівні два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) — одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру жилою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру — монастирською церквою.
За легендою, невдалі і все “раз гірші” спроби татар оволодіти укріпленням дали назву селу. За іншою версією, назва походить від того, що тут розгорюються Карпати, тобто місцевість стає рівнинною. Багато туристів, які займаються рафтингом на річці Стрий , зупиняються та пішки йдуть до села, аби поглянути на монастир.
У Розгірчому є ще одне цікаве місце, де колись існував жіночий монастир сестер Василіанок. І тепер це урочище називається “Монастир св. Онуфрія”. А поле біля нього — “Ченці”. Монастир ліквідовано австрійською владою як малоприбутковий. На місці колишнього монастиря стоїть каплиця, збудована 1889 року. Центральний вітар належить до поч. ХІХ ст., а ікона св. Онуфрія — написана на полотні та датується кін. XVII — поч. XVIII ст.
Третьою пам’яткою села є “городище” на вершині гори, біля підніжжя якої знаходився скельний монастир. Городище зберегло сліди оборонних земляних валів, що оточують його, і має розмір дитинця 30х20 м. За зовнішніми ознаками це укріплення можна локалізувати давньоруським періодом.
2020-11-07