На далекій тоді околиці Львова біля роздоріжжя Янівської і Городоцької вулиць стояла в XV ст. шибениця, де страчували за присудом львівської лави. Неподалік цього місця на роздоріжжі міщани поставили 1413 р. кам’яний хрест. Приблизно в цей час дещо далі під горою біля Янівської дороги, що вела до Кракова, міщани встановили ще один дерев’яний хрест. Відстань від нього до міської брами відповідала відстані від мурів Єрусалиму до місця страти Ісуса Христа на вершині гори Голгофи. Перші дубові хрести декілька разів нищили татари в час своїх нападів, після чого міщани вимурували кам’яний. Він став досить шанованим серед міщан, які молились тут за своє здоров’я, та купців. На під’їзді до Львова вони звично молитовно дякували за щасливе прибуття до міста, чи просили в небес щасливої подорожі, вирушаючи в чужі краї. Це місце було досить шанованим, завдяки чому 1460 р. біля розп’яття збудували дерев’яну капличку св. Хреста. Це ще більше посилило релігійні почуття міщан, на чиї пожертви в час будівельного буму середини наступного століття на місці каплички мурують чотиригранний в плані маленький костелик Віднайдення св. Хреста, який завершили до 1538 р. Біля храму вже знаходився невеликий цвинтар, де хоронили міщан з околишніх осель та подорожніх. Костел знаходився під патронатом цеху шевців, чий цехмайстер був його провізором. Як і всі підміські костели ним опікувався канонік з капітули латинського собору, який відправляв богослужіння кожної п’ятниці та неділі.
Чимало міщан, подорожніх робили майнові записи на користь святині, завдяки чому 1601 р. завершили дещо більший мурований храм у формі латинського хреста, увінчаний крученим шпилем. Шана до костелу надалі зростала, і через чверть століття відміряли 12 відпустових станції від брами міста до костелу вздовж Городоцької і Янівської доріг. Там поставили невеликі каплички з іконами Страстей Христових, біля яких в страсний тиждень урочисті процесії міщан відправляли богослужіння. Прощі вздовж відпустових станцій до костелу стали однією з традицій побожних міщан нарівні з прощами на вершину гори Кальварії до розп’яття, яке було встановлено там до 1605 р.
З XVI ст. відбувались вже регулярні урочисті великодні процесії міщан до костелу Віднайдення св. Хреста. Тоді в святкові дні на весняних пагорбах навколо костелу проходили звичні народні весняні забави, гуляння. Достовірно невідомо, в якому стані костел дійшов до 1772 р., і чому його чи не єдиного серед мурованих храмів далеких околиць Львова розібрали за рішенням австрійців, адже прилеглі земельні ділянки залишились незабудованими до наших днів. На кінець XVIII ст. околиці костелу були надалі малозаселені. Будинки серед садів і городів зрідка тягнулись вздовж Янівської дороги. В XIX ст., коли більш щільна забудова передмість Львова дійшла до Городоцької вулиці, відпустові станції також були розібрані. Сьогодні у Львові ніщо не нагадує про той костел та відпустові станції.