Перші згадки про Вижняни датовані 1397 роком. Колись місцевість мала досить вигідне географічне розташування, оскільки тут перетиналися торговельні шляхи, які вели в Глиняни та Перемишляни. У селі був великий став, а в ньому водилося багато риби. Це дало можливість влаштовувати рибні ярмарки на які з’їжджалися торговці з навколишніх сіл і містечок. У 1720 році Вижняни отримали Магдебурзьке право, яке, окрім всього іншого давало право на проведення 4 ярмарків у році. Та стати великим містом Вижнянам так і не вдалося, а все через появу залізниці, маршрути якої оминули село. У 1706 р. біля Вижнян зібралось козацьке військо під проводом Мазепи для виступу проти шведів. Архітектурною памяткою Вижнян є одна з найдавніше збудованих на Галичині римо-католицьких святинь – костел Св. Миколая.

Вважається, що костел св. Миколая походить з 1400 року, саме тоді у Вижнянах заснували римсько-католицьку парафію. У1648 році костел спалили татари. Відновлено його було в 1651 році коштом тодішнього власника села шляхтича Яроша (Гієроніма) Станіслава Куропатніцького та його братів.

Костел неодноразово перебудовували: у 1651 р. після руйнування його козаками з татарами, у 1751 р. і на початку 20 ст. Всередині збереглись оригінальні розписи, зроблені наприкінці 30-років 20 ст. групою авторів, в т.ч. Романом Сельським. У 1930 році в майстерні Войтовича за проектом Броніслава Віктора виготовили головний вівтар до якого купили образ Антіна Манастирського. Був у костелі і орган, його залишки ще можна побачити на хорах.