Оброшино вперше згадується у письмових документах за 1447 р.
З XV в. село Оброшине під Львовом служило літньою резиденцією львівських архієпископів. А от ідея збудувати там палацовий комплекс виникла на початку XVIII ст. у намісника римської курії Яна Скарбека. Спарава в тому, що резиденція намісника була відносно далеко – у містечку Дунаїв під Золочевим, то, не бажаючи їздити так далеко, він вирішив побудувати нову в Оброшине. Палац передбачалося звести у дусі еклектики: трохи духу польських магнатських дворів XVII – початку XVIII століть, трохи французької елегантності.
Збудували палац у 1730 році за проектом архітектора Юзефа ІІ Фонтана. Звели споруду у стилі, в якому скромність фасадів констрастує з багацтвом оформлення інтер’єрів. Ян Скарбек ще встиг побачити палац, але самі роботи по зведенню комплексу продовжувалися ще довший час. Зокрема, за каденції Миколая Ігнація Вижицького завершили оздоблення інтер’єрів і обладнання палацової каплиці. Згодом, за архиєпископа Вацлава Сєраковського, з’явилися чудові оранжереї з екзотичними рослинами.
Будівля палацу є прямокутною. По центру головного фасаду виступає тригранний ризаліт, прикрашений гербом, а по кутах розміщені чотири невеликі квадратні вежі, що віддалено нагадують оборонні башти середньовічних маєтків. Дах споруди – мансардний, з люкарнами. В інтер’єрі палацу зберігалося повне зібрання портретів усіх львівських архієпископів.
Бароковий палац римо-католицьких митрополитів (1730) в Оброшино вражає своєю вишуканістю і напевно є найпримітнішою будівлею в усіх околицях Львова. Чого варта лише брама палацу, яку вивершують фігури святих! Естетичної завершеності цьому архітектурному витвору налають декоративні вежі. Могутні кручені напівколони формують портал, до якого треба піднятися помпезними парадними сходами і привітатися з ангелятами, які пустотливо бавляться поблизу велетенських декоративних ваз, що акцентують на собі всю увагу. До нашого часу збереглися огорожа з воротами та службові приміщення. Поряд з палацом у ХІХ ст. був закладений парк та 800-метрова липова алея.
У ХІХ ст. резиденція почала занедбуватися, а найбільше постраждала будівля під час Першої світової війни, у 1915 році, від російського війська, яке пройшовшись цими землями забрало все, що повважали цінним. А що не під силу було забрати – знищили. Зокрема, спалили вмурований в стіну архів. Потому будівлю зайняли німці, котрі використовували палацову каплицю як їдальню. Згодом – австрійці, які влаштували в резиденції табір для турецьких військових біженців. Останніми військовими гостями у палаці були наддніпрянської козаки, які винесли те, що залишилося після попередників.
У 20-х роках ХХ ст. з ініціативи польської ради консервації пам’яток було вирішено відновити палац (1922-25). Керували роботами архітектор Броніслав Віктор і реставратор Юзеф Пйотровський. Цікаво, що архітектор не відроджував стару будівлю, а почав оздоблювати її новими елементами декору. Так під час ремонту переробили фасад в стилі модерн. З’явився балкон, який тримали спіральні колони. Обабіч входу розмістилися великі кам’яні вазони, які прикрасили янголята, дельфіни, собаки та інші тварини. Змінили також й планування інтер’єрів. Зокрема, центральні сходи у вестибюлі, які розміщувалися навпроти сходів, були перенесені праворуч.
Під час приходу в 1939 році радянських військ Палац архієпископів в Оброшине замінили на військовий клуб, а в його каплиці зробили танцювальну залу. Після Другої світової війни в палаці розмістився Науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва західних областей України, який займає приміщення донині.
Біля палацу ще у XVIII столітті було розбито мальовничий парк з каскадом озер. Створений він був у французькому стилі з 800-метровою липовою алеєю, ставками та зоологічним дендрарієм. Серед екзотів парку на сьогоднішній день збереглося тюльпанове дерево, магнолії, платани і пірамідальні дуби. Сьогодні парк має нових сусідів – дендрарій і невеличкий звіринець.
Недалеко від палацу знаходиться мурований римо-католицький костел Св. Димитрія, що був побудований у стилі модерн в 1922 р.
Костел Воздвиження Святого Хреста
Бароковий храм заклали у 1788-му році, а в 1791-му році його освятили. Костел в Оброшиному побудували завдяки стараннями львівського архієпископа Фердинанда Кіцького. Тут поховано двох померлих в селі архієпископів – фундатора (у 1797-му р.) та Каетана Кіцького (у 1812-му р.).
У костелі було три вівтарі, виконані скульптором Іваном Войтовичем з Перемишлян. На головному вівтарі було встановлено скульптурну групу ХVІІІ ст. – Розп’яття з фігурами Матері Божої та св. Івана. На інших – образи Матері Божої та св. Йосипа з Дитятком. Тепер усе це можна лише уявити. Але треба мати дуже багату уяву.
Після приходу на галицькі терени совітів, костел перетворили на стайню, а згодом на колгоспний склад. Сьогодні від храму залишились лиш мури.
https://photo-lviv.in.ua/
https://galinfo.com.ua/news/vtracheni_pamyatky_kostel_vozdvyzhennya_svyatogo_hresta_v_obroshynomu_308132.html?fbclid=IwAR2iQhr2gkNUYjT0qMFaFTMTaxUdEZNfbmdeHPkMHRIxudzw5Y7aFXl-m90