У Львові лише Латинський собор зберіг майже незмінними свої пропорції протягом більш як семивікової історії міста. Мабуть, не було ні однієї важливої події в історії міста, краю, яка б оминула його.
У істориків немає єдиної думки відносно існування, посвяти церкви в місті Лева І, на місці якої заклали храм біля центральної площі. Б. Зиморович писав, що костел на місці церкви заклали 1340 р. німецькі колоністи і посвятили св. Трійці. Але він згорів разом з містом 1353 р., в час нападу Любарта. Лише після 1360 р. – часу завершення війни за спадок галицьких володарів католицька громада з фундації короля Казимира Ш заклала мурований костел гідний статусу Львова – найбільшого торгівельного і політичного центру князівства Руського.
Тодішній парафіяльний костел Марії Сніжної лежав за межами мурів і був надто непоказний. Після смерті Казимира III фінансування будови взяли на себе міщани. Костел зводило декілька поколінь, роботи тривали біля 130 років На невизначений час безвладдя будівництво, можливо, призугошили і поновили лише у 1380-х рр. Тоді посвята костелу була змінена на Успіння Діви Марії. Після смерті 1384 р. Ничка з Опави роботи продовжив Микола Гансеке з Сілезії, котрий завершив склепіння пресбїгерію 1404 р. Від міщан за роботами наглядав знаний у місті Петро Штехер, названий батьком будови, котрий пожертвував на добудову костелу 10 кіп грошей. Через рік перемиський єпископ Мацей у присутності архієпископа Якуба Стрепи та короля Володислава II Ягайла освятив завершену частину храму, і там розпочались регулярні богослужіння. Костел стає парафіяльним. Розібрали дерев’яну каплицю, що стояла на місці майбутніх нав костелу. У серпні 1412 р. папа Іоан XXIII узаконює перенесення католицької мтрополи з Галича до Львова, що було здійснено 1414 р. Того ж року будову продовжив Єжи Гобль, а завершили майстри з Вроцлава ‘Йоахим Гром, Амброзій Рабіш, вимурувавши склепіння нав. Освятив костел на Святвечір 1481 р. архієпископ Ян Стшелецький. Крівлю костелу викінчили через 9 років, замінивши її і над пресбітерієм, бо стара прогнила за 85 років. Оздоблення храму остаточно завершив 1493 р. Ганс Блехер. За роботами наглядав Єжи Шеллер, на честь котрого на південному порталі помістили зображення його патрона – св. Єжи. З 1395 р. родини міських патриціїв почали зводити навколо костелу каплиці. Найзначнішою прикрасою костелу став величний круцифікс (розп’яття), привезений 1473 р. з Кракова. Тоді ж встановили у святині перший орган.
Вогонь 1527 р. знищив крівлю храму. Від пожежі завалилось склепіння пресбітерію, оплавились дзвони на вежі. Тоді Львів перебував на вершині своєї економічної могутності і міщани за 5 років зуміли відновити храм під наглядом архієпископа Бернарда Вільчека. До 1600 р. двічі змінили головний вівтар, налічувалось 17 бічних. Над оздобленням каплиць працювали найкращі майстри, що перебували у місті. Суперництво родин патриціїв привело до спорудження двох каплиць – перлин архітектурного оздоблення міста: Боїмів і Кампіанів. У XVI ст. Шольц-Вольфович створює образ Матері Божої Ласкавої, якому судилось у XVII ст. стати однією з святинь польського народу, перед яким склав свої обітниці 1656 р. король Ян Казимир.
У XVII ст. через скруту Львів доходить до руйнації та упадку. Капітуляція міста 1704 р. вирішила долю міста на багато років наперед. Занепала і катедра. У місті не було коштів для її утримання. Спроба її реставрації архієпископом Я. Скарбеком не мала успіху через брак коштів. Новий архієпископ В. Сєраковський знайшов підтримку у магнатів. Перебудова почалась з давньої каплиці Бучацьких для родини Вишневецьких, куди 1758 р. перенесли Святі Дари. План перенесення образу Матері Божої Ласкавої до костелу, зруйнування каплиці Домагаличів, де вона перебувала, здійснили після розгляду скарги магістрату у Ватикані. Реставрація 1760-78 рр., виконана за проектом Петра Полейовського, багато в чому визначила сучасний вигляд храму. Без огляду на мистецьку вартість з нього викинули всі давні прикраси. Склепіння покрив живопис С. Строшеького. М. Полейовський, Я. Оброцький, Ф. Олендзький виготовили нові вівтарі. Для фінансового забезпечення будови прибутки діецезії поступали до спеціального фонду. Вартість перебудови становила 600 000 злотих. Казали, що Сєраковський задля її завершення продав соболине хутро – останню цінну річ, то в нього залишалась. Храм освятили 6 єпископів 23 квітня 1776 року, а 11 травня образ Матері Божої Ласкавої увінчали коронами, присланими напою римським.
Костьол у плані тринефний, з видовженим вівтарем. До західного фасаду примикає масивна вежа. Друга вежа доведена до рівня даху. Найбільше пам’ятка змінила свій вигляд після реставрації 1760-1778 рр., коли внаслідок переробок готичні форми поступились популярним тоді бароковим. Вежа костьолу отримала барочне завершення, до апсиди з двох сторін добудовано двоповерхові приміщення, до західного фасаду – притвор.
Ядра, що містяться на стінах Катедри зі східного боку, нагадують про найгрізнішу турецьку облогу Львова 1672 року. Найбільше ядро, яке висить з того боку, де проходить трамвайна колія, нагадує нам про ці події написом: «Ex obsidione turcica», тобто з турецької облоги, року Божого 1672, дня 28 вересня.
Під час українсько-польських боїв за Львів 3 травня 1919 року в катедру влучив артилерійський снаряд. У пам’ять про це в контрфорс від вулиці Галицької вмуровано меморіальну табличку з написом Ex obsidione ruthenorum.
Каплиця Кампіанів
Найгарніша та найцінніша за художнім оздобленням каплиця Латинської катедри. Це мавзолей родини Кампіанів (Мартина і Павла), створений в 1619-1629 рр. вроцлавськими скульпторами Пфістером та Горстом. Стіни каплиці виконані з темно-сірого мармуру в поєднанні з білим алебастром, покриті багатою різьбою з барельєфами її власників. На зовнішньому фасаді розташовані рельєфи, що зображають Зложення Христа до гробу, Воскресіння та Зустріч з Марією Магдалиною. Вище, над нішами – овальні медальйони з алегоріями Вірності та Безсмертя.