На відміну від більшості інших міст Львівщини Миколаїв чітко знає свій день народження – 20 лютого 1570 року. Засновник міста – шляхтич Миколай Тарло, який був секретарем польського короля Сигізмунда Августа та дроговизьким старостою. На честь фундатора місто одержало назву Миколаїв.
Згідно з королівським привілеєм у Миколаєві 2 рази на рік проводилися ярмарки, а раз на тиждень – базари. У кінці XVI ст. були цехи гончарів, шевців, пекарів, різників. У 1773 році Дроговизьке староство, в яке входили Миколаїв і 9 сіл, що були розташовані навколо, внесено в розпис державних маєтків.
У 1820 році це староство купив польський граф Станіслав Скарбек. Він став фактичним господарем Миколаєва.
Тепер жителі міста мусили платити як державні податки, так і платежі на користь графа за те, що користувалися землею, пасовищами, пасіками. Жителі передмістя мали виконувати панщину. Скарбек був одним з найбагатших людей в Австрійській імперії. Він був засновником притулку для сиріт і пристарілих у Дроговижі (велике село на заході Миколаєва), виділяв значні кошти на його утримання. Задля ефективного управління цим величезним маєтком площею понад 30 тис. га, граф створив спеціальний фонд, який діяв як самостійна латифундія. Заклад став найбільшою інституцією такого типу у Галичині, де вихованцям – а це було кількасот сиріт, убогих і старців – гарантували утримання, охорону здоров’я, а також можливість навчання і праці. Заклад діяв до 1939 р.
Забудови Закладу, які зараз становлять окрему місцевість під назвою Заклад, розташовані за 2,5 км на північ від Дроговижа. Його просторове архітектурне рішення нагадує палацовий ансамбль.
По сусідству розкинувся парк, де стоїть фігура Богородиці, яка, за місцевою легендою, нагадує про місце смерті доньки фундатора Станіслава Скарбка. Недалеко від Закладу, у лісі, заростає бур’янами старий цвинтар, центральним об’єктом якого є руїни неоготичної каплиці. Можливо, це і є каплиця засновника Закладу, будівничого Львівського драматичного театру графа Станіслава Скарбека.
У Миколаєві народився популярний свого часу польський письменник і журналіст Валерій Лозинський (Waleri Lozinski, 1837-1861). Валерій вчився у Самбірській гімназії. У 1855 р. виїхав до Львова, де і провів решту життя. Завдяки підтримці свого родича, відомого історика Кароля Шайнохи, знайшов роботу у редакціях львівських часописів, де публіковав свої статті на історичну тематику. Однак, найбільшу славу йому принесли повісті. Написані у стилі шляхетської “гавенди” Szliachcic chodaczkowy i Szaraczek i karmazyn дали чудовий образ щоденного життя дрібної галицької шляхти. Його найбільш відомі повісті – Czarny Matwij i багаторазово перевиданий Zaklety dwor. Валерій Лозинський, уславлений своїми численними романами і авантюрами, помер від ран, отриманих у поєдинку шаблями за честь дами.
Перед початком І Світової війни австрійці проводять будівництво укріплень по лінії Розділ–Верин–Миколаїв-Дроговиж. Будівництво фортеці в околицях Миколаєва, яка мала прикривати дороги на Карпати було припинено після дізнання про це російською розвідкою. В останніх числах серпня 1914 року на території Миколаївщини розпочались запеклі бої. Спроби австрійців утримати Миколаїв у своїх руках закінчились поразкою. У запеклих боях на австрійсько-російському фронті брав участь легіон Українських Січових Стрільців.
У 40-50-х рр. ХХ ст. було збудовано Миколаївський цементний завод. Цьому сприяли багаті поклади піску, вапняку та глини.
За переписом 2001 року населення міста – 14 801 тис. осіб. Площа – 5 кв.км. Миколаїв знаходиться на відстані 3 км до залізничної станції Миколаїв – Дністровський на лінії Львів-Стрий. Відстань до областного центру – 40 км автошляхами, залізницею – 45 км.
________________________________________
Варто відвідати:
Церква Св. Миколая, архиєпископа Мирликійського (1848-1874 рр.)
Церква Св. Архангела Михаїла (1860 р.)
Костел Св. Миколая (1607-1636 рр.)