Під назвою Бернардинської ця площа згадується у 1650 р. Назва пов’язана з її місцезнаходженням — біля монастиря бернардинців. У той час вона була дещо меншою і використовувалась як ринок.

На початку XIX ст. частина укріплень монастиря була знесена, зокрема величезна квадратна вежа, так звана IV Бернардинська, що знаходилася порад із дзвіницею, займаючи сучасну проїзну частину площі. Тоді ж (у 1821-1825 рр.) засипано оборонний рів та прилеглі яри. Довший час на площі велася торгівля. У 60-х роках XIX ст. площу упорядкували, відвели спеціальне місце для ринку, який відкрили у 1876 р. З часом Галицький ринок оточили будинки, він дещо змінив вигляд. Але конструкції навісів над торговими столами збереглися досі.
У жовтні-грудні 1945 р. називалася пл. Черняховського, у 1946—1993 рр. — пл. Возз’єднання. Сучасна назва з 1993 р.
Будівництво блоку споруд на пл. Соборній здійснив Карел Боублік (1868 – 1925 рр.) – видатний львівський архітектор чеського походження.
Художній метал у блоці будівель на пл. Соборній та в аптеці “Під Угорською короною” виконали у львівській майстерні художнього металу Яна Дашека (1837 – 1904 рр.), який належить до найвідоміших митців Львова кінця 19 – поч. 20 ст. Фірма Яна Дашека виконала художню ковку в еклектичному стилі з використанням елементів бароко і рококо.
Вхід прикрашений ажурним ковпаком у вигляді корони Угорщини.

Будинок №1
У XVII ст. на цьому місці знаходилася Галицька куртина, яка з’єднувала Галицьку браму і укріплення монастиря бернардинців. А після її знесення тут до кінця XIX ст. був сад — “Під солов’ями”. Сад був у дворі, мав усього чотири дерева, але це не бентежило відвідувачів ресторану, котрий містився у ньому.
На фронтоні будинку — напис “Иок гаїогепіа 1773”. Тільки це рік заснування не будинку, а аптеки, яка знаходиться в ньому. Аптека називалася “Під угорською короною”. Вхід прикрашений ажурним ковпаком у вигляді корони Угорщини.
На початку XX ст. аптека мала найгарнішу шибку в усій Галичині. На ній спеціальними кислотами були витравлені зображення корони св. Стефана, що відповідало назві аптеки, водяних лілей і гірлянд. Коштувала вона 300 крон — сума на той час чимала.

Будинок №2
Довший час тут містився ресторан, який від прізвища свого власника Ф.Бізанца називався “Бізанц”. Небіж Ф.Бізанца зараз живе у Відні, фінансує різноманітні спільні австро-українські культурні заходи. Очевидно, з назвою цього ресторану пов’язане прізвисько офіціантів у львівських кав’ярнях — “бізанци”.

Будинок №6
Споруджений 1839 р. за проектом В.Шмщта для князя фон Ліхтенштейна. У 70-х роках XIX ст. він став власністю армії і таким залишається понад 100 років. За Австрії тут містилася Генеральна команда військового керівництва Галичини, за Польщі — командування округу 6-го корпусу. Вже близько 60 років тут традиційно розміщується міська військова комендатура.

Будинок №7
Одним із найбільших та найкрасивіших готелів Львова на межі ХІХ – ХХ століть був готель “Краківський”, що розмістився на пл. Бернардинів (Соборній), 7.
Створенню нового готелю у місті передував конкурс, який було оголошено у 1910 р. У конкурсі було представлено кілька проектів новобудови, зокрема проект Генрика Заремби та Рудольфа Мацури.
Учасниками, які підтримали конкурс своїми роботами, були й Франциск Мончинський і Тадеуш Стриєнський.
Перемогла робота Г. Заремби та Р. Мацури. Саме за їхнім проектом, архітектори Міхал Лужецький та Едмунд Жихович збудували у 1913 році готель, що отримав назву “Краківський”.
Новостворена споруда у стилі сецесії, поєднала також елементи ренесансу та готики, адже митці повсякчас звертаючись до романтичного минулого, за допомогою стилізації та компонування, намагалися створити принципово нове архітектурне явище. Втілення такого звернення митців до стилів минулих епох, чітко проглядається у високих ренесансних аттиках, використанні готичної аркади у вітринах першого поверху та залученні наріжної лоджії.
Внутрішнє оформлення готелю було розроблене групою членів товариства “Зеспул” на чолі із Мар’яном Ольшевським. Художнє оформлення апартаментів, бенкетного залу та ресторану ґрунтувалися на засаді стилізації. Як стверджує дослідник Ю. Бірюльов, у композиції простору з однаковою інтенсивністю діяли меблі, освітлювальні приладдя, вітражі, гобелени та розписи. Це яскраво проглядається на проектах готельних номерів В. Гжимальського та М. Осінського.
Приміщення зазнало перебудови, тому значна внутрішня частина будівлі та художнього оформлення були знищені або перероблені. Частково залишилися цілими й дійшли до наших днів фойє, сходова клітка та вітражі.
Вітражі у готелі “Краківський” розміщувалися на трьох поверхах і були виконані за ескізами Г. Узембла на вітражній фірмі С.Г. Желєнського у Кракові.
Вітражі були створені відповідно до тогочасних тенденцій, у стилі сецесії. Вони є виваженими та пишними, стриманими та вишуканими водночас. Моліроване скло доповнюється барвистими медальйонами, що звисають донизу на гірляндах. Важливо зауважити, що кольорова гама вітражів вже не така яскрава як використовувалася колись. Відповідно до сецесійних віянь, барви використовувалися ненасичені, бліді, розбілені, переважали ніжні пастельні кольори, що плавно переходили один в інший.
Медальйони, що складаються з гілля лавру, прикрашені ягодами утворюють овал, завершуючи його завитками. В середині міститься композиція різноманітних квітів, що нібито проростають один з одного, символізуючи немов вічне відтворення життя. У цьому можна віднайти біологізм, притаманний мистецтву сецесії. Також слід звернути увагу на те, що вітражі обрамлює композиція з лаврового листя та квітів, утворюючи ритмічне нескінченне, барвисте завершення.
Готель “Краківський” був надзвичайно яскравим та вишуканим місцем, де могли прихиститися подорожуючі та гості міста. Даний готель діяв у міжвоєнний час, однак згодом владою СРСР був зачинений. На сьогоднішній день, колишній найбільш модерновий та пишний готель у Львові є адміністративним будинком, в якому розмістився Апеляційний Верховний суд Львівської області та Львівський науково-дослідний інститут судової експертизи.

Костел бернардинців Св. Андрея Апостола