Навпроти церкви св. Миколая, по іншій стороні Волинської дороги, стояла церква св. Теодора Тіронського. Вона також згадувалась у грамоті князя Лева 1 і ймовірно існувала ще в княжі часи. Як і більшість храмів Підзамча церква належала до Замкової дільниці Краківського передмістя, котре не було залежне від магістрату Львова. Перша документальна згадка про церкву відноситься до 1453р. Достовірно невідомі дати будівництва давніших будівель святині. Документально зафіксовано лише спорудження на пожертвування парафіян 1706 р. нового дерев’яного храму на місці старого. Зображення цієї церкви збереглось на гравюрі Ф Перноиера з 1772 р. Згідно опису у новій церкві було три вівтарі. Правий бічний вівтар був присвячений св. Варварі, лівий – Пречистій Діві, а центральний св. Теодору Тіронському. Дерев’яний іконостас прикрашала різьба і позолота, а частина ікон у ньому походила ще з старої церкви. Завдяки заможним парафіянам у церкві були срібні позолочені чаші, срібні хрести. Посеред церковного цвинтаря, обведеного парканом, стояла дзвіниця на три поверхи, будинок священика, в якому містилась школа, та два будинки, що винаймались за чинш. Хвіртка у цвинтарному паркані вела до Полтви та належних церкві грунтів навколо річки, які наймало 13 орендарів. Церковна парафія простягалась від міських мурів до церкви св. Параскеви. У XVI ст. в церкви було 40 родин українських ремісників. З часом до кінця XVIII ст. змінився склад населення Краківського передмістя. Християнське населення поступилось євреям, чия дільниця значно розрослась, доходячи до Волинської дороги. На той час на парафії церкви св. Теодора залишалось 10 осілих міщан, а до сповіді ставало до ста віруючих.
Крім близького сусідства з церквою св. Миколая, їх єднала ще й давня ворожнеча за земельні наділи. У ХУ-ХУІ ст. сварились за луки, які спочатку дістались храму св. Миколая. Після чисельних апеляцій, судових зсідань луки були одержані назад за рішенням короля Знгмунда І. Багаторічну суперечку двох релігійних громад улагоджували владики львівський та перемиський. Пізніше братство церкви св. Теодора, утворене 1589 р. Гедеоном Балабаном, вело з 1734 р. процес проти Святомиколаївського знову за майновими питаннями. До 1772 р. процес не завершився. Два братства остаточно примирили австрійці, закривши церкву св. Теодора Тіронського.
З церкви св. Теодора Тіронського збереглась ікона XVII ст. св. Федора, розміщена у церкві св. Миколая.