Уперше тут з’явилися княжі стрільці з Городка під час полювання на рись. Наздогнавши звіра в печері, вони заночували тут, а згодом вирішили там оселитися. Незабаром тут з’явилося ще більше людей. Вони викорчували частину лісу і заснували на горі поселення, яке на честь перших жителів назвали Стрілиська. У другій половині XI ст. прийшов до Стрілиськ чернець з Києво-Печерської лаври. Він зібрав ченців, що жили в поодиноких печерах, розкиданих навколо Страдецької гори, і створив у печері підземний монастир. Серед легенд є одна про походження назви гори і села.
Під час одного з татаро-монгольських набігів у 1243 р. в печері сховалося багато людей з навколишніх поселень. Татари спалили село і, не знайшовши мешканців, поїхали далі. Але один необережний чоловік пустив їм услід стрілу. Вороги здогадалися, що мешканці заховалися десь у лісі, і після довгих пошуків знайшли печеру. Пропонували добровільно вийти з печери, на що отримали відмову. Тоді татари обклали вхід до печери сухим гіллям і підпалили. Усі, хто в ній ховався, загинули від диму, але не здалися. Мученицькою смертю загинули і місцеві монахи, які надали людям притулок.
Після тієї страшної руїни перестали існувати Стрілиська і аж згодом на цьому місці з’явилося нове поселення, що отримало назву Страдч (місце терпіння, страти).
У часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства печерний монастир мав статус другої за значенням чернечої обителі після Києво-Печерської лаври. Монастир складався із вхідної галереї довжиною понад 270 м і декількох келій, які розташовувались на глибині близько 20 м. [2]
На Страдецькій горі знаходиться одна з кращих галицьких мурованих церков XVIII ст. — Успення Пресвятої Богородиці, яка вперше згадується у 1416 р. Сучасна споруда походить з 1795 р. Страдецьку церкву відзначали римські папи наданням великих відпустів, а Блаженний Папа Пій XI грамотою встановив тут хресну дорогу (Кальварію) з Єрусалимськими відпустами. Кожного року в день Успення Пресвятої Богородиці (28 серпня) храм збирає численних прочан з близьких і далеких околиць, які звертаються зі своїми молитвами і набожними співами до Матері Божої — покровительки Страдецької гори і заступниці всіх християн.
На місцевому цвинтарі розташовані могили отця Миколи Конрада і дяка Василя Прийми, закатованих енкаведистами у 1941 р. в момент, коли вони йшли до вмираючої жінки. Під час свого візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ оголосив їх блаженними.