Перша письмова згадка про Немирів належить до 1266 р. У 1580 р. Немирів отримав від короля Польщі Стефана Баторія магдебурзьке право. Містечко часто ставало ареною важливих політичних подій. За участь місцевого населення у загонах гетьмана Б. Хмельницького князь Єремія Вишневецький знищив все українське населення Немирова.
Немирів потерпав від татарських орд.У місті варто побачити мурований римо-католицький костел Пресвятої Трійці, збудований у XVIII ст. та церкву Святого Духа 1852 р.
Своїми початками лікувальний санаторій в Немирові сягає 1814 року і належить до найстарших лікувальних закладів цього типу. Збудував його у своєму маєтку граф Гнат Іларіон Мошинський. Немирівські купальні на початку складалися з одного будинку з банями і дерев’яними ваннами. Однак в наступні роки лікувальниця жваво розбудовувалась новими будівлями.
У літню пору в санаторії любив відпочивати його засновник граф Мошинський. Його присутність позитивно позначалась на діяльності закладу, оскільки задля розваги графа тут виступали придворні музиканти і актори, процвітало культурне життя. Завдяки цьому вже на початку 30-х років XIX століття санаторій приймав одночасно до 200 пацієнтів. В лікувальному вимірі відвідувачів приваблювали джерела Немирова, два з яких були для купання і одне для пиття води. Тодішні науковці підтвердили виняткові властивості цієї сірководневої води.
Перший сприятливий період в історії здравниці закінчився разом з великою пожежею Немирова в 1834 році. Однак, після занепаду купальні знову почали розвиватися. У ІІ половині XIX століття функціонувало вже декілька санаторіїв, існував також зал для забав і театр. Повне відродження купального підприємства наступило за часів чергових власників немирівських маєтків — Крузенштернів.
Мабуть найбільший вклад у розквіт здравниці на переломі XIX і XX століть, а також в роках між війнами зробив граф Карл Крузенштерн, шанувальник бальнеології. Згідно з Мечиславом Орловичем, в 1906 році функціонували тут три джерела: «Марія», «Ганна» і «Броніслава». Дослідження складу немирівської води провів в той час д-р Броніслав Радзішевський, професор хімії Львівського Університету. Біля відремонтованих старих вілл збудовано нову, з високим, як на ті часи, стандартом — з водопроводами, каналізацією, рестораном і читальнею, віллу «Девайтис». Загалом до закладу належало 10, добре обладнаних, розкиданих по парку та лісі, вілл.
Будова в 1907 році нового купального закладу на 21 ванну, значно збільшила відвідуваність, яка зросла тоді до 700 осіб за сезон. Курортникам пропонували: купання у гарячій сірководневій воді або лікувальній грязі, інгаляції, масажі. Для розваги гостей в курортному саду влаштовано модний тоді тенісний корт, кегельбан, поле для крикету, поставлено гімнастичні знаряддя. На ставі у сусідній Руді організовували поїздки човнами. В курортному будинку був бальний зал, хоча були й нарікання, зокрема на брак власного оркестру. Немирівські купальні рекламовано, як такі, що належать до найкращих, і водночас найдешевших, в тодішній Галичині.
Після Першої світової війни Немирів мав вже своє почесне місце на мапі тодішніх польських здравниць. З початку 30-х років XX століття здравницею управляла, покликана до цієї мети, спілка. Центральним об’єктом здравниці була будівля лікувальних грязьових і сірководневих ванн з характерною оглядовою вежею. Провадило до неї місце для прогулянок з концертною альтанкою. Було також збудовано багато мурованих і дерев’яних будівель з цікавою здравницькою архітектурою: вілла «Варшав’янка», пансіонат «Лобзов’янка», будівля театру і ресторану. Деякі вілли проектував інж. Владислав Ройбенбауер, здібний будівельник з Любачева.
На кінець 30-х рр. санаторій налічував 100 номерів, що розміщувались переважно в навколишніх віллах, були добре обладнаними, електрифікованими і при цьому дуже дешевими. Окрім санаторію можна було поселитись і в приватних помешканнях, в яких умови коливались від простих до люксових, а ціна від 4 до 9 злотих.