Про церкву Воздвиження Чесного Хреста відомо чи не найменше з усіх храмів Львова. Це відносно не дивно, адже церква була найбіднішою у місті, даючи найменші пожертвування серед усіх парохій на складщини, які збирали братства. Вона була другою церквою Галицького передмістя і стояла досить далеко від Глинянського шляху, серед букового лісу, який у ті часи покривав навколишні узгір’я. Вперше церкву згадали в документах лише 1539 р. Наприкінці століття існувало церковне братство. Після її зруйнування 1786 р. на цвинтарі поставили хрест, який стояв ще на початку XX ст. Найдивнішим є те, що на першій панорамі міста А. Гогенберга 1618 р., досить схематичній, де відсутні ближчі до міста будівлі, помічено церкву Чесного Хреста і як усі найзначніші орієнтири біля міста підписано.
Дещо далі від міста на околиці Личакова 1668 р. біля Глинянської дороги збудували капличку на кошти Миколи та Уршули Бєгановських. Про місцеположення каплички може свідчити те, що через десятиліття в тій околиці вовки загризли двох драгун Собеського. Вигляд невеличкого храму з готичною вежею зберігся на картині, що зображувала розгром татарської орди військом Яна НІ Собеського під Лисиничами. 1750 р. архієпископ Микола Вижицький дав згоду на перебудову каплички та закладення при ньому монастиря паулінів ченстоховських. На той час два ченці пауліни перебували у Львові. Наступного року Копішевський надав ґрунт, а Станіслав Яблоновський та конвент з Ченстохови надали кошти. Монастир звели з дерева, а до 1776 р. будівлі монастиря вимурували. За чотири роки їх розібрали через загрозу падіння. Ченці змушені були знову перебратись до старого монастиря з дерева. 1762 р., коли там перебувало четверо ченців, архієпископ В. Сераковський в ході поділу старої парафії на шість нових надав костелу статусу парафіяльного. 1777 р. з костелу було вкрадено все срібне начиння. 1786 р. монастир, де жило 7 ченців, закрили. Католицьку парафію перенесли до костелу св. Антонія, закритого монастиря францисканців. Але храм не перестав бути парафіяльним. Того ж року закрили церкву Чесного Хреста, надавши віруючим взамін будівлю храму Петра і Павла, котрий став парафіяльною церквою. З церкви Петра і Павла в Україні вже в 1990-і рр. розпочалось відродження Української автокефальної православної церкви.