На далекій околиці Львова 1580 р. Катерина Сінявська заклала село Тарнавку. На початку наступного століття сільські ґрунти стали власністю Олександра з Ритвян Зборовського, котрий 1630 р. збудував церкву на ділянці поміж Тарнавкою і Болонням. Вже 1634 р. храм став крилошанським, а за п’ять років при церкві заклали братство. У документах церкву часто називали Зборотарнавською, церквою на Тарнавці, Варвари.
Під час облоги 1648 р. Львова козацькими військами на Тарнавці стояв полк Максима Кривоноса. Загони під його проводом тоді взяли до того неприступний Високий замок. За легендою під час штурму замку Максим Кривоніс був важко поранений. За декілька днів від ран начебто помер і був похований на цвинтарі церкви Різдва Богородиці.
Відомо, що 1710 р. була збудована і посвячена Діонісієм Сєнткевичем нова будівля церкви. Вона була дерев’яна, крита гонтою, з двома вівтарями. Іконостас був зугарними мальовидлами, хоча церква була досить бідною, позбавленою любих ґрунтів. У описах церкви згадуються чотири фелони, одна срібна чаша, мальований процесійний хрест. На опарканеному цвинтарі стояли дзвіниця з 4 дзвінками, будинки священика і школи, де жив бакалавр із студентами. Мабуть, через значне віддалення від міста церква була закрита лише на початку XIX ст. На згадку про церкву Різдва Богородиці на розі сьогоднішніх вулиць Донецької і Б. Хмельницького поставили статую Богоматері. Майно та грунти закритої церкви перейшли на користь церкви св. Параскеви. Там знаходились срібна кадильниця XVI ст. та храмовий образ Різдва Богородиці, котрі сьогодні перебувають у збірках Національного музею у Львові. В історичному архіві зберігається “Пам’ятник церкви св. Варвари Зборотарнавської, оздоблений 1743 р. Пантелеймоном Калініевичем за благословення Антонія Комаренського ієрея та пароха Зборотарнавського протопопа Струмила Каменецька”.