Спорудження у 1914-1921 роках першого львівського хмарочоса – будинку Шпрехера супроводжувалося небаченим скандалом.

Єврей Йона Шпрехер (1861–1943), власник найбільшої будівельної фірми у Галичині, який був скнарою, тому їв тільки картоплю з олією і ходив пішки, не витрачаючи гроші на трамвай, вирішив звести у центрі міста будинок небаченої висоти.
Щоб здійснити задумане, у 1910 році Шпрехер купив кам’яницю, що була в аварійному стані та доручив архітекторові Фердинанду Касслеру (1883-1943) спроектувати майбутній монументальний шедевр, якого Львів досі не бачив.
А якраз у 1910 році у Львові вирішили заборонити будувати будинки, вищі чотирьох поверхів. Відтак, будівництво супроводжувалось скандальною ситуацією, оскільки проти проекту публічно виступали всі львівські архітектори. На їх думку, дві високі башти могли конкурувати зі силуетом вежі Латинського кафедрального собору.
Коли у 1914 виріс уже п’ятий поверх кам’яниці, – тоді з протестами проти неї виступили головний охоронець львівських пам’яток старовини Тадеуш Обмінський і священики Латинського собору. Магістрат вирішив заморозити зведення будинку. Аж через чотири роки, у 1918, Шпрехер поновив прохання про дозвіл. Йому дозволили завершити будівництво за умови часткової зміни верхівки дому, висота фасаду якого була обмежена 24 метрами замість 26. Це не завадило хмарочосу закрити з площі Міцкевича вид на катедру і, попри обіцянку, здійнятися над пам’ятником Міцкевичу.
Кам’яниця вийшла аж ніяк не чотириповерховою. Перший поверх тоді взагалі не рахували, над ним збудували антресолі (насправді повноцінний поверх), а над четвертим вибудували величезну мансарду.
Кам’яниця Шпрехера – це перший будинок у Львові, обладнаний двома швидкісними електричними ліфтами.
У міжвоєнний період у кам’яниці Шпрехера розташовувалися численні установи. В радянський період у приміщеннях партеру функціонувала найбільша у місті книгарня – славнозвісний Будинок книги, який канув у лету у 2011. Тепер тут – магазини одягу та техніки.