Поморянський замок був збудований у вигляді прямокутної двоповерхової споруди з кутовими вежами і замкнутим подвір’ям.
Завдяки оточенню з трьох сторін водою фортеця не раз витримувала облоги турків і татар. У 1653 р, коли Поморянам загрожувала татарська орда, оборонці замку Андрій Варненський та Григорій Гаванський врятували їх. Коли татари наблизились до замку, Варненський звелів випустити шлюзи на греблі. Тоді вода ринула з великою силою і потопила багато ворогів.
Поморянський замок був одним із улюблених місць перебування короля Яна Собєського, який відбудував його з руїн, значно укріпив і покращив. Про причину прихильності короля до Поморянського замку оповідає легенда: під час полювання власник Поморян Ян Собєський заблукав і потрапив у печеру до пустельника. Монах запропонував гостеві заночувати на його ліжку, а сам ліг на землю. Уночі наснився йому сон, що на голові Яна Собєського сяє корона. Зранку чернець розповів гостеві пророцтво. Через два тижні відбулись вибори і Ян Собеський став королем.
Після смерті Якуба Собєського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, а вже від неї і син, звитяжець під Віднем Ян ІІІ, хазяйнує у цих землях. Навколо міста було насипано вали і викопано рови, направлені замкові мури. Завдяки вдалому розташуванню замок неодноразово витримував облоги турків і татар. У 1672 р., коли Золочівський замок зруйнували турки, Поморянський замок вистояв. Але вже під час другого походу турків на Львів у 1675 р. залога замку, не маючи достатньої сили для оборони, таємним ходом покинула замок і заховалась у Свірзькому замку. У центрі північного крила замку була вїзна вежа. Навколо споруди були мури і рови.[2]
Після смерті короля містечко переходить від одних власників до інших, замок дуже підупав і почав втрачати вигляд фортеці. З 1740 року Поморяни були власністю Радзивілів. У 1789 році Поморяни перейшли у власність Прушинських. Еразм Прушинський відбудував два крила замку – південне та східне – і розібрав північне і західне. В 1876 році замок перейшов у власність Романа Потоцького, чий син Єжи (Юрій, помер в 1961 році) опікувався замком до 1939 року. За планом замок був прямокутним. Мав два поверхи з кутовими вежами і замковим подвір’ям. [2]
Від оборонних споруд до нашого часу збереглася кутова вежа, а також напівзруйнований палац. Навколо замку – залишки чудового парку
Література
1. Палков Т. Замки Львівщини. Історія та легенди. Путівник. – Львів: Ладекс, 2007 2. П’ять шляхів зі Львова. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.
