За давнім звичаєм в Галичині особливо шанувався хрест чи розп’яття. Навко ло середньовічного Львова було встановлено чимало хрестів, найшановнішим серед яких був величний дерев’яний хрест на вершині гори Будельшщі, яку звали ві; нього Кальварією, тобто Голгофою. До цього хреста міщани ходили на проїш Страсного тижня. Достовірно невідомий час його встановлення. 1605 р. в час негоди в цей хрест потрапила блискавка.
Львівський міщанин Микола Шулер 1413 р. встановив одне з перших кам’яних розп’ять в околицях міста на дамбі біля Полтви, званій Великим мостом. Майже через століття місто знищила пожежа 1527 р. Його досить швидко відбудували, і через десятиліття навколо Львова з фундації міщан зводять декілька костелів. Тоді неподалік від Галицької брами заклали дерев’яний костел Воздвиження св. Хреста, патронат над яким виконували цехи ковалів, слюсарів, голкарів і котлярів, чиї цехмістри були провізорами храму. Костел знаходився під опікою каноніків капітули при львівському латинському соборі. 1536 р. костел освятив архієпископ Бернард Вільчек, який за це отримав татя вартістю в 24 гроші. Костел стояв посеред невеличкого цвинтаря, обнесеного парканом. Досить швидко він був пошкоджений. Можливо, храм загорівся 1565 р. від пожежі, що палала у місті. Тоді, КОЛІЇ всі міщани ДИВИЛИСЬ за традицією пізнього вечора у великоднії четвер містерію “Таємна вечеря”, загорілась стайня біля латинського собору. Від стайні зайнялись всі будівлі вздовж західного прясла Високого муру від катедри до Низького замку. Відбудований костел 1568 р. наново освятив архієпископ Станіслав Сломовський. Тоді при костелі вже існувало братство Святого хреста. З часом при костелі була утворена окрема препозитура. Хоча костел розміщувався біля головної брами міста, торгового шляху, не можна сказати, що пожертви міщан були вадто щедрими, і храм був надто багатим. Препозит костелу утримувався на кошти надані духовними та світськими патронами храму. У XVII ст. на рік капгтула надавала на нього ЗО флоринів, а цех 20, що було досить незначною сумою в порівнянні з іншими костелами. Через розміщення під міськими мурами костел не мав жодних укріплень і був збудований з дерева. Під час облог міста XVII ст. він декілька раз горів разом з підпаленим Галицьким передмістям. 5 вересня 1704 р. для стримування першого приступу шведів комендант Львова знову наказав підпалити передмістя. Разом з дерев’яними будинками міщан вкотре згорів і костел. Напередодні поділу Речі Посполитої Львів чотири рази атакували конфедерати. Всі атаки на Галицьку браму 1769 р. були відбиті, але на цей раз передмістя підпалили і пограбували нападники. Вогонь знову пошкодив костел. Невідомо чи його відновили до переходу влади до австрійців, але незабаром після приходу австрійців розібрали, а про цвинтар досить швидко забули. На початку XX ст. на місці костелу і цвинтаря встановили фонтан, який існує донині.