Початком офіційного регулярного радіомовлення вважається 1920-й рік, коли інженер американської компанії Westinghоuse Electric Corporation Френк Конрад закінчив будівництво станції мовлення. З того часу радіо ефіри стали невід’ємною частиною життя людства практично на століття. В Україні ж перша радіостанція була відкрита у Харкові 1924 року. А у Львові радіомовлення почалось трохи пізніше – 1930-го року.
Перша львівська радіостанція була польською і звалася Polskie Radio Lwów. Розмістилася вона в орендованому у 1929 році центральному павільйоні Східних торгів у Стрийському парку. Монтаж обладнання радіостанції зайняв тиждень, а наглядав за цим процесом інспектор Геллер. Роботи завершили 10 січня 1930 року, того ж дня було проведено короткий пробний ефір. У тому ж павільйоні також були розміщені студії.
Офіційне відкриття радіостанції потужністю 1,7 кВт датується 15 січня 1930 року і з того ж дня розпочалося її регулярне мовлення. Програми транслювалися щодня з 17:45 по 20:00. У початковий період станція ретранслювала загально польськіпрограми та доповнювала їх місцевою рекламою «Rozmaitości» («Розмаїття»).
1 квітня 1930 року компанія приступила до будівництва нової 16 кВт станції мовлення на вулиці Понінського (зараз – вул. І. Франка), а студія переїхала в нове приміщення за адресою вул. Баторія №6 (сучасна вул. Князя Романа). В цьому будинку Львівське обласне радіо перебуває й досі.Станцію обладнали англійським устаткуванням компанії Marconi, яке було зібране під керівництвом представника компанії інженера Петерсена.
Сьогодні далеко не кожен знає про Polskie Radio Lwów, але багатьом львів’янам знайомі імена Щепко (Szczepko) і Тонько (Tońko). Під цими псевдонімами працювали Генріх Фоґельфанґер і Казимир Вайда – популярні ведучі програми «Wesoła Lwowska Fala» («Весела львівська хвиля»), герої не тільки радіоефірів, але й кінокомедій того часу, в яких вперше прозвучала популярна і сьогодні пісня «Тільки у Львові» («Tylko we Lwowie»).
Окрім цієї, певно, найвідомішої програми, у ефірі було ще чимало інших передач: «Nasze Oczko» («Наше очко»), «Wesoła Lwowska Niedziela» («Весела львівська неділя»), «Ta-joj» («Та-йой»), «Gospoda pod Lwowem» («Готель під Львовом»), «Rozmowa z lwami pod ratuszem» («Розмова з левами під ратушою»), «Wesoły tygodnik dźwiękowy» («Веселий звуковий тижневик»), «Radio chorym» («Радіо для хворих»), «Poezja Młodego Lwowa» («Поезія молодого Львова»).
Також у неділю та свята відбувалися трансляції із храмів латинського та вірменського обрядів. Постійно передавали наукові хроніки, радіоп’єси, рецензії на фільми та виступи музичних колективів.
У 1936 році трансляції програм розпочалися з нового передавача потужністю 50 КВт. Це була перша регіональна станція, потужність якої сягала 50 КВт.
Директорами станції стали: Вітольд Сказігіно, директором програм – Юліуш Петри, Януш Жулавський, технічним керівником Вітольд Корецький, музичним керівником – Адам Солтис, керівником дитячих програм – Ада Арцт, релігійних програм – Міхал Ренькас. Спортивні новини подавав Рудольф Вацек, пресові – Тадеуш Фабіянські,пропаганди – Вітольд Маєвський. Дикторами були Богдан Садовський, а потім Целіна Нахлік (згодом вона робила музичні репортажі), надалі –Єжи Тепа, Віктор Будзинський (творець «Веселої львівської хвилі» та керівник літературного відділу), Чеслав Гальський, Казієміж Вайда («Щепко»).
Влітку 1938 року Польське Радіо закупило при вулиці Мохнацького (тепер – вул. Драгоманова)земельну ділянку площею 3000 м. кв під новий будинок для радіо. Проект передбачав побудову приміщення площею 9000 м. кв. Успіх радіохвилі підтверджує й цікавий факт, що його наводить польська Вікіпедія: «1939 року Львів був найкраще радіофікованим містом в Польщі, тут налічувалося 45 тисяч радіоточок».
Перша львівська радіостанція працювала в ефірі з 1930 по 1939 рік. Здавалося, ніщо не могло перешкодити планам на майбутнє. Та розпочалася Друга Світова війна і з переходом Львова під радянську владу Polskie Radio Lwów припиняє своє існування – його заміняють трансляції програм радянської радіостанції РВ-94 на все тій же довготі – 794 КГц.
18 вересня, на наступний день після радянської агресії, команда радіомовлення була евакуйована в Румунію і там, починаючи з 14 листопада, почали давати концерти для польських біженців. З Румунії вони переїхали у Францію, звідти – у Шотландію. За розрахунками Віктора Будзинського, у 1945 році, «Львівська хвиля» дала понад 800 концертів. Останній з них відбувся 17 листопада 1946 року в військовому шпиталі у Великій Британії.
Казєміж Вайда, або «Щепко», знайшов роботу в польському радіо, але в новому форматі, так і не повернувшись до ролі батяра. Він займався радіопередачами з циркових виступів для робітників. І помер 1955 року від серцевого нападу.
http://photo-lviv.in.ua/istoriya-pershoji-lvivskoji-radiostantsiji-u-15-unikalnyh-fotohrafiyah/