Кінетограф був продемонстрований у Львові з 13 вересня до 10 жовтня 1896 року у пасажі Гаусмана (тепер проїзд Крива Липа) в фотоательє «Рембрандт». Приблизно можемо здогадатися і про сюжети кінострічок. Це могли бути надзвичайно короткометражні (як на наш час) фільми «Влучна стрільба полковника Коді (Буффало Білл)», «Техаські ковбої, які кидають лассо», «Вальтер і Славін, великий і малий клоуни», чи «Волоцюга Джон Вільсон».
Тобто, стрічки, створенні у кінопавільйоні самого Едісона. Виходить, що не тільки голос, але й рух може бути зафіксований навічно! Тоді це здавалося чудом. Але кінетограф мав один недолік. І він був настільки суттєвим, що завадив Едісонові стати піонером кінематографа. Для того, аби побачити фільм, глядач був змушений зазирати через спеціальну лінзу в апарат. Відтак не виникало ефекту присутності глядача у фільмовому дійстві.
До І Світової війни для кінотеатрів у Львові було пристосовано понад 20 залів у різних місцях. Тоді був упоряджений і кінотеатр «Коперник». Особливо виділяємо його через те, що це – єдиний у Львові кінотеатр котрий і досі не змінив своєї первісної назви. Свій поважний вік «Коперник» веде з 1908 року. Принаймні так записано у «Книзі рекордів України». Це найстаріший з діючих в Україні кінотеатрів. Принагідно подаємо первісні назви деяких інших кінотеатрів. «Корзо» – тепер ім. Т. Шевченка, «Саsino» – тепер «Дніпро», «Empire» – тепер «Спартак», «Рай» – тепер ім. Л. Українки, «Адрія» – тепер «Кінотеатр ім. Б. Хмельницького».
Невдовзі після перших кіносеансів у Львові почали знімати і власні фільми, переважно хронікальні. Такі, як «У львівській кав’ярні» (1897 рік), «Відкриття пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові» (1904 рік), «Велика пожежа на нафтарні у Дрогобичі» (1912 рік), чи «Урочистості з нагоди ювілею 15 полку піхоти у Львові» (1913 рік).
Під час І Світової війни львівські кінотеатри долучилися до доброчинної діяльності. Деякі з них навіть взяли собі назви: «Кінотеатр Червоного Хреста», «Народний кінотеатр Червоного Хреста», або «Кінотеатр воєнної кухні».
З появою у міжвоєнний період звукового кіно, більшість львівських кінотеатрів миттєво були переобладнанні для показу, як тоді казали «фільмів говорених і співаних». Кіно остаточно утвердилося, як елемент міської культури. Додамо від себе – і субкультури теж.
До створення фільму про Кінг-Конга у якійсь мірі причетний і Львів. Адже один з його авторів, майор Фаунт Лерой командував американською ескадрильєю у небі над Львовом під час українсько-польської, а пізніше польсько-радянської війни у 1918-1920 роках. Досить швидко у міжвоєнний період були оцінені й можливості кіно, як засобу реклами. Наприклад рекламна агенція «Фама», якою керував Роман Шухевич (пізніше головнокомандувач УПА), уславилася своїми рекламними слайдами. Їх показували на початку кіносеансу. На власну кіно індустрію Львів так і не спромігся. Хоч і були досить вдалі спроби студій «Фото-Фільм» та «Соня-фільм» (власниця Софія Куликівна). Зате кінокритика у Львові процвітала. Мабуть, цьому сприяла звичка львів’ян дивитися на все трохи іронічно, з примруженим оком. Український журнал «Кіно» та польський «Огляд кіно, театру, радіо» розходилися гігантськими, як на той час тиражами по всій Польщі. Дотепною була і реклама кінотеатрів.
Чи не найвідомішим із фільмів, відзнятих у Львові є «Д’Артаньян і три мушкетери». До переліку цих фільмів могли також потрапити стрічки «Список Шиндлера» Спілберга та знаменитий «Вогнем і мечем» Гофмана. В обох випадках режисери мали намір знімати свої стрічки у Львові, однак не отримали згоди місцевої влади.
ТОП-10 фільмів, які знімали у Львові, у хронологічному порядку.
1. «Буде краще»
1936-го року Варшавське кінематографічне бюро «Фенікс» зняло у Львові музичний фільм «Буде краще». Саме у цій стрічці на великому екрані вперше з’явилися культові персонажі міжвоєнного Львова – веселі батяри Щепко (Казимир Ян Вайда) і Тонько (Генрик Фоґельфанґер).
2. «Іванна»
1959 року режисер кіностудії ім. Довженка Віктор Івченко зняв у Львові фільм «Іванна», спрямований проти греко-католицької церкви та Митрополита Андрея. Довкола фільму багато міфів. Через кілька місяців після прем’єри під час чергових зйомок вже будучи вагітною у полум’ї згоріла виконавиця головної ролі Інна Бурдученко. У фільмі «Іванна» її героїня відрікається від Бога і зриває з себе хрестик.
Під тролейбусом загинув син художника-постановника Юзефова. При загадкових обставинах померла дружина оператора комбінованих зйомок Ілюшина. Раптово від невідомої хвороби відійшла донька автора сценарію Бєляєва. У режисера трапився інфаркт. Загалом за короткий проміжок часу відійшло семеро осіб, прямо чи опосередковано причетних до цього фільму.
3. «Майор Вихор»
Трисерійна стрічка, знята 1967 року Євгеном Ташковим, присвячена подвигу українського-радянського розвідника Євгена Березняка. Завдяки йому було врятовано Краків від запланованого гітлерівцями знищення. Сценарій до фільму написав знаменитий Юліан Семенов. У головній ролі знявся Вадим Бероєв, батько популярного нині російського актора Єгора Бероєва.
4. «Щит і меч»
Ще один культовий фільм про радянського розвідника було знято кіностудією «Мосфільм» у 1968 році. Окрім захоплюючого сюжету, популярності фільму посприяла й гра цілої плеяди тодішніх зірок екрану: Станіслава Любшина, Олега Янковського, Володимира Басова, Алли Демідової, Юозаса Будрайтіса та інших.
5. «Салют, Маріє!»
Драма, знята 1970-го року Йосифом Хейфіцем на «Ленфільмі», заслуговує на увагу насамперед через блискучу гру молодої Ади Роговцевої. За роль Марії вона отримала приз кращої кіноакторки на Московському міжнародному фестивалі та стала акторкою року в СРСР за версією журналу «Советский экран». У стрічці у Львові знімали Іспанію.
6. «Старики-розбійники»
Одну з найулюбленіших комедій радянських людей режисер Ельдар Рязанов і кіностудія «Мосфільм» зняли у 1971 році. Фільм, у якому знімалися Юрій Нікулін та Євген Євстигнєєв.
7. Д’Артаньян і три мушкетери
Легендарний мюзикл Георгія Юнгвальда-Хількевича за легендарним романом Александра Дюма було знято 1978 року. Львів’яни досі переконані, що Львів у ролі Парижа виявився навіть кращим за оригінал, а Михайло Боярський навіть кращий д’Артаньян, ніж сам гасконець.
8. «Чарівний голос Джельсоміно»
Одну з улюблених кіноказок дітей початку 80-их років минулого століття знімали у Львові й Одесі. Режисером фільму виступила Тамара Лісіціан. Вона ж писала і сценарій за відомою повістю Джанні Родарі «Джельсоміно в Країні брехунів».
9. «Рецепт її молодості»
Екранізація Євгеном Гінзбургом фантастичної повісті Карела Чапека «Засіб Макропулоса» вийшла на екрани 10 жовтня 1983 року. Хоча критики невисоко оцінили фільм, у ньому знялися Людмила Гурченко та Олександр Абдулов, Олег Борисов та Армен Джигарханян, Анатолій Ромашин ті Сергій Шакуров.
10. «Як гартувалася сталь»
Чому 20-серійну картину за мотивами відомого роману Миколи Островського, китайці надумали знімати саме у Львові задумали знімати китайці. Знятий частково у Львові в 1999 році серіал вже у 2000 був визнаний найкращим китайським фільмом.
З початку 90-х у Львові знімали фільм «Для домашнього вогнища» за мотивами однойменної повісті Івана Франка, деякі сцени польсько-німецько-українського пригодницького фільму радянського розвідника Віктора Суворова «Акваріум», екранізацію «Перехресних стежок» того ж Франка, італійський фільмі «La Тгеqua» («Перемир’я») та багато інших.
У 2000 році у Львові режисер Олесь Янчук зняв гостросюжетний фільм «Нескорений», присвячений генерал- хорунжому Роману Шухевичу.
У 2002 на вулицях Львова та площі Ринок знімалися сцени мелодраматичного серіалу «Доярка из Хацапетівки-2».
У 2008 Олесь Янчук за сценарієм Михайла Шаєвича знімав у Львові кінофільм «Владика Андрей». Це перша спроба показати українському глядачеві життєвий шлях та діяльність Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького.
Через рік у місті відбувалися зйомки художнього фільму «Багряний колір снігопаду» легендарного російського режисера Владіміра Мотиля. Весь час, поки знімали фільм, Львів грав роль абстрактного європейського міста.
