Перша писемна згадка про Дусанів датована 1370 р. Впродовж 15 – поч. 16 ст. Дусанів належав до маєтностей родини Кривецьких. Надалі село перейшло до шляхтичів Крушельницьких, а в люстрації 1576 р. вказано, що Войцех Нарайовський володів у Дусанові 4 ланами землі, а Станіславу Завіші належало 2 лани.
Січень 1444 р. – в актових документах згадується священник Сень з Дусанова, який мав судову суперечку з власником села Станіславом Кривецьким.
Квітень 1631 р. – на реєстрі шляхти Львівської та Жидачівської земель під Львовом перебував Микола Покутинський з Дусанова.
Осінь 1648 р. – татари пограбували село.
23 грудня 1844 р. – в Дусанові в родині місцевого дідича Миколая Чайковського народився син Владислав Віктор, який у 1892 р. став депутатом Галицького сейму, а у 1902 р. його обрано до Ради Панів Райхстрату.
1861 р. – громада Дусанова звернулась до итрополита Григорія яхимовича, щоб він був заступником прав українського народу перед Віднем.
1863 р. – дусанівська школа стала початковою, а 1 вересня 1874 р. отримала статус державної. Тут вчителювали Ю. Левицький, К. Федик та М. Бунт.
31 серпня 1901 р. – відбулись установчі збори дусанівської “Просвіти”.
1909 р. – розпочав роботу дусанівський “Сокіл”, у якому разом з руханкою навчали пожежній справі, фехтуванню, велосипедному спорту, стрільбі.
1910 р. – населення Дусанова налічувало 1332 особи, серед них – 1206 греко-католиків, 95 римо-католиків, 24 юдеї та 7 протестантів.
В селі діяла дерев’яна греко-католицька церква Архангела Михаїла, збудована 1698 р.
18 травня 1925 р. – перші післявоєнні збори сільської “Просвіти”.
1939 р. – населення Дусанова налічувало 1800 осіб, з них 1550 українців, 225 поляків та 25 євреїв. Діти з села навчались у чотирикласній школі, директором якої був Микола Давидович. У селі, яке належало до маєтностей Маркуса Шахта, діяли гурток “Сільський господар” та кооперативи “Самопоміч”, “Надія” та “Згода” зі споживчою крамницею. Тут функціонувала гуральня, власником якої був М. Шахт, олійня М. Дороша, тютюновими виробами торгували В. Баб’як та Д. Дальовський, а корчму тримав Н. Шафран.