Радехів уперше згадується у документах 1493 р. За народними переказами назва походить від вислову «радо ховатися», оскільки місцеві жителі часто переховувалися від ворожих набігів. За іншою версією – від старовинного язичницького імені Радех, який ніби вважався його засновником.
У середньовіччі через Радехів пролягали важливі торговельні шляхи: Волинський, який з’єднував Львів з Луцьком, та Сокальський, що йшов з Кременця до Сокаля.
Довколишні землі завжди були сприятливі для рільництва, тож Радехів був містечком-центром великих поміщицьких володінь. У ХVІІІ ст. Радехів став центром великої латифундії графа Мієра.
У ХІХ ст. за нового власника – графа Бадені містечко почало розвиватися як торговий та ремісничий центр, було створено приватну освітньо-виховну гімназію. Граф розбудував палац у Радехові, розширив парк, спорудив оранжерею. 1880 р. був прокладений брукований гостинець (дорога) до Львова, а у 1909 р. акціонерним «Товариством побудови локальних залізниць», яким керувала родина Бадені, було прокладено залізницю зі Львова (Сапіжанка-Радехів-Стоянів).
У місті зберігся старовинний римо-католицький костел, що належав монахам-августинам. У 1675 р. його фундували представники магнатського роду князів Лянцкоронських.