Bулиця Пекарська належить до найстаріших у Львовi. Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена паралельно до лінії міських бастіонних фортифікацій, що споруджувались у 1670–1690-х рр. з ініціативи коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Яблоновського.
B cep. XVIII cт. вул. Пекарська була частково забудована невеликими будиночками з садибами. Потік, що витікав з під пагорба Личаківського цвинтаря перетинав Пекарську біля місця, де вулиця повертає праворуч. У 1890-х суцільна забудова вулиці багатоповерховими будинками дійшла до нинішньої вул. Чехова. Натомість далі вулиця забудовувалась в основному корпусами навчальних закладів та медичних установ, які вже не створили суцільної лінії забудови.

Історія
Пекарська вулиця знаходиться у Личаківському районі між площею Соборною та вул. Мечнікова. Пекарська належить до найстаріших на колишньому Галицькому передмісті Львова. Під цією назвою вона відома ще з кінця XVII сторіччя. Саме тоді, за короля Яна ІІІ Собєського, під час розбудови бастіонних укріплень зі східного боку середмістя Яном Беренсом (Jan Berens) вал одного із бастіонів визначив напрямок нижньої частини цієї вулиці. Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена паралельно до лінії міських бастіонних фортифікацій, що споруджувались у 1670–1690-х рр. з ініціативи коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Яблоновського (Jabłonowski) під керівництвом коменданта Львова Яна Беренса

Кам’яниця №49
Чотириповерхова кам’яниця з виноградарями на вул. Пекарській 49 з мансардовим дахом та ризалітом, завершеним трикутним фронтоном з еркером у тимпані. Під фронтоном три барельєфи у стилі ар-деко, що зображають виноградарів. Їх автором є скульптор Бернат Томаш Францішек (Franciszek Biernat; 1879-?). Збереглися фрагменти псевдовітражного засклення, зображення якого нагадує характерне збірне вітражне полотно.

Монастир на вул. Пекарська
У другій половині 19 ст.у Львові виникла громада Змартвихвстанців (Воскресенців). Вона містилась у приватному будинку, що відповідає сучасній адресі вул. Пекарська, 59. Земельна ділянка під цим номером належала міщанину Альфреду Грейму, який у 1863 р. побудував на ній будинок. У 1869 р. Грейм відступив будинок Сусанні Гальській, а та продала його Флоріану Моравському, який у 1874 р. вибудував монастир. При монастирі була каплиця – Флоріан Моравський звернувся до магістрату за дозволом на побудову мурованої захристії і дерев’яної мовниці в подвір’ї свого будинку.
Приблизно у 1881 р. при монастирі Змартвихвстанців створили інтернат для виховання і навчання української молоді. Куратором інтернату став польський історик і настоятель монастиря Валеріан Калінка (1826-1886). Інтернат утримував учнів середніх шкіл за малою оплатою або бесплатно. Бесплатні місця мали українці. Разом з інтернатом існувало “Товариство опіки над уніатами”, куди входили Сильвестр Сембратович і ректор греко-католицької семінарії о. В. Бачинський, які пожертвували відповідну суму на цей заклад.
Першу чергу будинку інтернату збудували у 1881-1882 рр. за проектом Альбіна Загурського. В 1896-1897 рр. за його проектом вибудовано другу половину. У 1897 р. збудували криту галерею-перехід над арковим проїздом, яка з’єднала будинок інтернату з будинком комтелу. Теперішній будинок храму збудований за проектом Альбіна Загурського на місці старої розібраної каплиці. Будівництво завершено в листопаді 1889 р. У 1900 р. інтер’єр костелу розписали в романському стилі. Головний престол був з мармуру, бічний – з дерева.Вікна отримали кольорові вітражі. У 1931 р. храм реставрували. У 1932 р. його інтер’єр розписали в модерновому стилі художники Ян Казимир Смучак і Станіслав Еренфельд.
У післявоєнні роки комплекс двох прихрамових будівель використовувався під клінічний військовий госпіталь. У 1992 р. храм Христа Спасителя передали в користування місії “Добрий самаритянин”.

Медичний університет

Бібліотека медичного університету

Палац Богдановичів

Палац Сєменських-Левицьких

Палац Туркулів-Комелло