На південь від Львова часів його заснування, на околицях Галицького передмістя лежить територія, що дотепер носить назву Софіївка. Свою назву місцевість отримала від імені костелу Св. Софії, який постав тут в XVI ст.
Колись ця мальовнича місцина була вкрита буковими лісами, які частково збереглися й донині, а наприкінці середньовіччя тут було закладено фільварок, що нараховував два з половиною лани.
У 1492 р. його викупив львівський купець Ян Кошнар, від прізвища якого володіння отримали назву Кошнарівка. Найімовірніше, успадкувала їх одна з його дочок – Анна, друга жінка Марціна Ханеля, різника і міського радника, власника кам’яниці та м’ясних лавок у Львові, а також цегельні за містом.
Син Марціна та Анни Ханелів Станіслав, ймовірно, у 1561 р. повінчався із Софією Душиною (з роду Начів), вдовою померлого у 1560 р. Войціха Души. Енергійно розпочавши кар’єру купця і не без значної допомоги дружини, він швидко викупив родову кам’яницю, а також Кошнарівку та розташовану поруч цегельню.
Станіслав Ханель помер бездітним 17 листопада 1570 року, перед тим склавши заповіт, згідно якого майно повинна була успадкувати його дружина Софія за умови, що вона залишиться вдовою.
Софія розпоряджалася маєтком одна аж до смерті у 1595 р. До того часу, паралельно з провадженням добре розвиненої господарської діяльності, вона присвятила себе кільком фундаціям, зокрема побудові церковці Св. Софії у фільварку, що завдяки їй змінив свою назву на Софіївку.