Мальовничий будинок із червоної цегли під кольоровою дахівкою на розі вулиць Листопадового Чину, 11, та Олекси Новаківського збудований у 1889 році Іваном Левинським за проектом Юліана Захаревича (1837-1898) для художника Яна Стики, польського художника, автора картин на біблійні й історичні теми.
Збудована Юліаном Захаревичем (Julian Oktawian Zachariewicz; 1837-1898) у 1889 році як вілла для художника Яна Стики (Jan Styka; 1858-1925). Проект реалізувала будівельна фірма Івана Левинського (Jan Lewiński; 1851-1919). Частину приміщень займає Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського. Будівля складається з двох блоків: триповерхового житлового, розташованого вздовж сучасної вул. Новаківського, 2, і майстерні, яка розмістилася вздовж вул. Листопадного Чину, 11. Обидві частини мають окремі входи і можуть функціонувати окремо, але були з’єднані спільними переходами. Над входом зі сторони вул.Листопадового Чину був розміщений родовий герб родини Стиків і виконані у металі вензелі JS. У неоготичних мотивах були вирішені і інтер’єри особняка-майстерні. Зачаровані красою цього будинку-майстерні студенти архітектурного факультету Віденського Технічного університету під керівництвом проф. Мартіна Кубеліка і ас. Кароліни Єгер провели тут у 1996 р. архітектурні обміри, частину із яких ми публікуємо у цій статті. Через сто років круг замкнувся. Навряд, навчаючись у середині XIX ст. у Відні, думав студент із далекої Галичини Юліан Захарієвич, що через півтора століття вже нові студенти із Відня поїдуть у його рідний провінційний Львів і будуть вчитися на досвіді його творчості. Навряд чи міг він собі уявити, що ця вілла об’єднає довкола себе такі видатні історичні постаті. Цей факт тільки підтверджує наявність властивості вічності і магнетизму у добрій архітектурі. Саме тут Ян Стика разом із В.Коссаком та З.Розвадовським малювали знамениту панораму «Битва під Рацлавичами», що до війни експонувалась в спеціальному павільйоні-ротонді у Стрийському парку. У 1907 р. будинок придбав великий меценат української культури, греко-католицький митрополит Андрей Шептицький і у 1908 р. подарував Національному Музею у Львові як фундацію для потреб українських митців. У 1908— 1918 рр. тут епізодично проживав Модест Сосенко (1875 — 1920) — талановитий художник-новатор, творець стилю «український модерн» у монументальному мистецтві України. У 1913 р. в цьому будинку оселився Олекса Новаківський, запрошений із Кракова митрополитом А.Шептицьким. Творча майстерня митця розмістилась на другому поверсі будинку у просторому, з верхнім освітленням залі: а поруч, у п’яти кімнатах, було помешкання художника, його дружини та двох синів — Ярослава і Ждана. У 1923— 1935 рр. у майстерні Олекси Новаківського діяла на правах приватного закладу перша в Галичині українська мистецька школа, в якій навчалось у різний час майже сто молодих талантів з усіх кінців України. У 1920— 1930-х рр. майстерня О.Новаківського і його школа були одним із найактивніших у Львові осередків українського мистецького життя. Після смерті Олекси Новаківського у 1935 р. його оселя спустіла. Під час німецької окупації тут деякий час працював скульптор Н.Кисі левський (1909 — 2000), а після війни знаходилась майстерня видатного львівського скульптора І.Севери (1891 — 1971). У березні 1972 р. з нагоди урочисто відзначеного ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження Олекси Новаківського у приміщенні майстерні визначного митця було відкрито художньо-меморіальний музей.
Основою композиції наріжного будинку стала майстерня Стики з великим вікном. Фасад будинку декорований орнаментами з цегли та керамічних кахлів. Над входом – картуш із трьома щитами – гербовий знак цеху малярів. У 1911 році будинок придбав Андрей Шептицький, хотів створити тут музей. 1913 року митрополит передав будівлю українському митцеві Олексі Новаківському (1872-1935), який жив тут до смерті. У 1923-1933 роках у будинку діяла Мистецька школа О. Новаківського. У 1925-1935 роках тут містилась майстерня Товариства прихильників українського мистецтва під орудою Новаківського. Товариство діяло за матеріальної підтримки Андрея Шептицького.
Біля входу – меморіальна дошка Новаківського (встановлена у 1972 році, скульптор Еммануїл Мисько), а у наріжній ніші у 2010 році встановлено скульптуру Божої Матері авторства Романа Петрука. Частину приміщень займає Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського.
