У Львові є скульптура, єдина в Україні, що нагадує статую Свободи. В народі її так і називають. Тільки на відміну від американської вона не стоїть, а сидить.

Скульптура прикрашає купол будинку на проспекті Свободи. Однак, називати цю скульптуру “статуєю Свободи” – неправильно. Насправді вона символізує економічне процвітання Галичини та має назву “Ощадність” авторства Леонарда Марконі. Факел у руці жіночої фігури – це символ вільної комерції. Колись у цьому будинку містилася Галицька ощадна каса, тепер – Музей етнографії.
Цікавою є історія цього будинку. – У XVIII ст. на цьому місці був розташований так званий Альбертівський двір, – розповідає Надія Никифорук. – Ще в 1763 році він належав львівському каштеляну Юзефу Потоцькому. Близько 1785 року підприємець Йоганн Прешель спорудив тут триповерховий дім – перший львівський готель, який називався “Під римським цезарем”. Для будівництва використали цеглу з розібраного шпиталю Святого Духа. На початку ХІХ ст. цей будинок вважався найімпозантнішою кам’яницею на Нижніх Валах – після Губерніального управління. До 1839 року тут була губерніальна військова комендатура.
Пізніше Вільгельм Шмідт здійснив перебудову, і в 1840 році тут знову відкрився готель, який цього разу називався “Англійським”. На першому поверсі тут містився “Фотосалон Едера”. Його фотографії зберегли нам старий Львів австрійського періоду. Після пожежі ратуші у 1848 році (австрійці обстрілювали центр міста) магістрат на деякий час переселився до цього готелю.
У липні 1863 року до Львова приїхав відомий вчений-лінгвіст О. Потебня і зупинився в “Англійському” готелі. Він зустрівся з представниками української інтелігенції, побував у Народному домі, та це не сподобалося австрійським військовим, і вони звинуватили його в шпигунстві на користь Росії і видворили зі Львова. А справжня причина крилася у тому, що австрійцям не хотілося, щоб він спілкувався з галичанами, особливо з молоддю.
Готель “Англійський” був знесений десь у 1888 році. На той час він уже був власністю міста, і в 1891 році на його місці звели будинок Галицької ощадної каси. Автор проекту – Юліан Захаревич.
Будинок вважається одним із найгарніших на проспекті. Фасад оздоблено рустом зламаного каменя, поліхромною цеглою, майолікою, кованим металом. Тут надзвичайно гарні решітки і на вхідній брамі, і на вікнах роботи відомого майстра Яна Дашека. Внизу – бароковий вигнутий портал. Над порталом є цікавий балкон: якщо пильно придивитися, можна помітити, що балюстрада складена з літер “Г.О.К.” – “Галицька каса ощендності” (польською мовою). Увінчана ця півкругла сторона мідно-черепичним куполом зі скульптурною групою “Ощадність”, яку і називають статуєю Свободи. З 1951 р. у будинку розмістився Музей етнографії та художнього промислу, який зберігає приблизно 85000 пам’яток побутової культури та українського народного мистецтва. Тут можна оглянути унікальні збірки народної іграшки, меблів, годинників, художнього металу, художнього скла та промислової кераміки.
Далекого 1842 року під час проведення сейму Крайових Станів Галіції та Лодомерії пролунав заклик до приватних осіб створювати ощадні каси для зосередження коштів, які можна було б використати для розвитку краю. Саме з цієї дати розпочинається історія Галицької ощадної каси у Львові…
Галицька ощадна каса була найстарішою з усіх галицьких кредитних установ – вона була відкрита 1 січня 1844 р. Будівля ощадної каси у Львові. Фото кін. XIX ст. Під час сеймових засідань 104 особи підписалися на суму 5 тисяч 185 золотих добровільними внесками, найменший вклад дорівнював 25 кронам, а найбільший – 2000 ринських золотих. Таким чином було зібрано стартовий капітал у розмірі 10 335 ринських золотих на початковий етап будівництва. Будівельний план Галицької каси на розі Кароля Людвіка- Ягеллонської. Кін. XIX ст. Головною метою створення було надання кожному галичанину, особливо менш заможним верствам населення, можливості безпечного зберігання, опроцентування та збільшення заощаджень, що повинно було спонукати краян до працьовитості. Вали Гетьманські на фотографіїКароля Блейма, бл. 1895 року. Ліворуч – будівля Галицької каси. Галицька Ощадна Каса надавала клієнтам позики під заставу маєтків, нерухомості, цінних паперів. Вже через 10 років діяльності установи сума вкладів досягла 8 млн. ринських злотих, а через 40 років – 34,5 млн. рин. зол., що свідчить про успішну діяльність закладу… Вид на Галицьку касу з Валів Гетьманських. Фото 1897 року Від 1843 р. Галицька ощадна каса містилась на вул. Маєрівській, 2 (тепер вул. Січових Стрільців). Вид на Галицьку касу з Валів Гетьманських. Фото поч. XX ст. За побудову нового приміщення каси, наприкінці XIX ст., береться талановитий Юліан Захаревич. Багаті ренесансні архітектурні форми у поєднанні з бароковими мотивами – основні риси нового будинку колишньої Галицької ощадної каси, зведеної на місці Англійського готелю, розібраного в 1887 році. Наріжник ощадної каси у Львові. Фото кін. XIX ст. Будівництво ощадкаси, яким керував Зигмунд Кендзерський, завершилося в 1891 році. Вдале, вдумливе планування зовнішніх і внутрішніх об’ємів, зручність внутрішніх функціональних зв’язків, парадність інтер’єрів головного вестибюля і кулуарів – усе це ставить львівську споруду в ряд кращих зразків тогочасних будівель Східної Європи. Будівля каси на поштівці початку XX ст. У будівлі наявні неоренесансні та необарокові мотиви, які гармонійно в ній поєднуються. Фасади оздоблено рустом з ламаного каменю, жовтою цеглою , майолікою, кованими металевими декораціями, що були виготовлені львівською фабрикою Пйотровича і Шумана. Привертають увагу великі металеві грати на вікнах та кована брама, виконані львівською майстернею Яна Дашека… Будівля ощадної каси у Львові на поштівці кінця XIX ст. Наріжний напівциліндричний купол прикрашений алегоричною скульптурною групою Леонарда Марконі “Ощадність”, що символізує економічний прогрес Галичини. Поштівка поч. XX ст. – на другому плані будівля каси Оздоблення фасаду та інтер’єрів – це колективна творчість групи провідних митців Львова: Герасимовича, С.Левандовського, Л.Марконі, Ю.Марковського, Т.Попеля, Усьцієнського… Галицька ощадна каса на поштівці 1914 року Окрім Марконі, автора скульптурної групи на наріжнику, оздобленням споруди займались скульптори Юліан Марковський та Станіслав Роман Левандовський. Перший – автор статуї “Фортуна”, що знаходиться у вестибюлі, а другий оздоблював Золоту залу з дубовими панелями і барельєфним фризом “Праця”. Ветерани Січневого повстання 1863 року на фоні будівлі каси. Фото 1923 року Каса мала неабияку популярність, свої особливості – суми до тисячі крон виплачувались без попередження; щоб отримати більшу суму треба було заздалегідь попередити дирекцію. Дуже популярною була така форма заощадження дрібних внесків, як збереження грошей в металевих банках-скарбничках з емблемою Каси – рельєфним зображенням мурашки. Скарбничка видавалася при відкритті рахунку на суму не меншу 6 крон. Сталеві банки замикалися, ключ зберігався в Ощадній Касі, скарбничку можна було відкрити тільки в присутності працівника установи… Вид на Галицьку ощадну касу. Фото 1925 року Неабияку мистецьку цінність мають вітражі цієї споруди. Одночасно із завершенням будівельних та оздоблювальних робіт у віконних отворах будівлі було встановлено 21 вітражне полотно, виготовлене фірмою “Tiroler Glasmalerei” в 1891 році. Один з віражів Галицької каси збережний донині. Фото 2012 року У перше повоєнне десятиліття тут розташовують Інститут народознавства НАН України та Музей етнографії та художнього промислу. Один з вітражів Галицької каси. Фото 2012 року Від 1951 року приміщення на проспекті Свободи, 24, де тоді знаходився Музей художнього промислу, віддали під новостворений музей В. І. Леніна. Усі етнологічні колекції вирішили перевести у будинок колишньої Галицької каси. Відтоді тут знаходиться Львівський музей етнографії та художнього промислу. У 1982 р. при музеї було створено Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН УРСР. У 1991 р. розпорядженням Президента АН України відділення було переведено у статус Інституту народознавства АН України.