Історія розпочинається з дерев’яного монастиря для дівчат з благородних родин, побудуваного у 1614 році з дозволу Львівського архієпископа та за кошти благодійниць Анни Фастковської і Ганни Порадовської.

Монастир Святої Бригіди у Львові був споруджений у 1614 році з дозволу Львівського архієпископа і за кошти благодійниць Анни Фастковської й Анни Порадовської. У ньому розташовувався конвікт для дівчат зі шляхетських родин. У внутрішньому дворі монастиря знаходився костел-каплиця Святого Апостола Петра з вівтарем у стилі бароко.
Монастир закрили у 1782 році. На той час там жили 30 черниць. Австрійська влада, що прийшла замість польської адміністрації, почала облаштовувати тюрми у конфіскованих монастирях Львова. Так жіночий монастир перетворили на чоловічу в’язницю “Бригідки” (від 1785 року). Тут досі відбувають покарання ув’язнені, відтак, це найстаріша чинна в’язниця Львова. У кінці XVIII століття навколо костелу, який залишався діючим (надалі його обслуговували ченці-місіонери), виникла прямокутна забудова – добудували крило від вул. Городоцької та замкнули його зі сходу. У середині XIX сторіччя комплекс перебудовувся у стилістиці ампір. У костелі до 1939 року кожної неділі і на свята відбувались богослужіння для в’язнів… У трохи зміненому вигляді будівля костелу Святого Апостола Петра існує донині.
В’язницю перебудували у стилі ампір у 1840-х роках. У 1875 році тут перебували 1468 в’язнів. Майже 200 з них відбували покарання за вбивство. У 1902 році у тюрмі відбувся бунт в’язнів, які вимагали пом’якшення режиму утримання. Адміністрація лібералізувала тюремний режим, тому у кримінальному світі в’язниця отримала назву “Америка“.
У 1918-1939 роках, під час перебування західноукраїнських земель у складі Польщі, тюрма була однією із найбільших у краї. У її дворі виконували смертні вироки.
З початком Другої світової війни Львів окупували радянські війська. Встановлена у вересні 1939 року радянська влада далі використовувала “Бригідки” під тюремне приміщення. Офіційно в’язниця отримала назву “Тюрма № 4“.
Наприкінці червня 1941 року під час відступу з міста більшовики масово розстрілювали в’язнів у львівських тюрмах і підпалили в’язницю.
Станом на 10 червня 1941 року у в’язниці №4 знаходилось 706 “в’язнів”. В опублікованому списку розстріляних 24-28 червня 1941 року – 324 особи.
Під час німецької окупації у 1941–1944 роках будівля пустувала. Її відремонтували з приходом “других совітів”. У повоєнний час у “Бригідках” виконували смертні вироки. Засуджених розстрілювали у підвалі пострілом у потилицю з малокаліберної гвинтівки. Розстріляних таємно ховали за містом. Наприкінці 1980-х розстріли припинили, а вхід до “розстрільного підвалу” замурували.
Тепер у “Бригідках” – слідчий ізолятор №19.
Адреса – вулиця Городоцька, 24.