Молдавський господар Василь Лупул відіграв досить помітну роль в історії України XVIII ст. Задля одруження з його дочкою Розандою відправив Богдан Хмельницький у молдавський похід свого сина Тимоша, якому судилось загинути 1653 р. у Сучаві в ході війни за молдавський престол його тестя.
У Львові Василь Лупул був фундатором двох святинь на Підзамчі. Крім церкви св. Параскеви він заснував новий монастир черниць василіанок. 29 жовтня 1646 р. у Яссах він записав свій власний ґрунт у Львові під будівництво монастиря, що вже існував при монастирі св. Онуфрія з 1591 р., і церкви. Благословення на будову монастиря св. Катерини Олександрійської дав митрополит Михайло Рогоза. Цю дарчу затвердив король Ян Казимир 8 червня 1659 р. на прохання львівського єпископа Арсенія Желіборського та дав дозвіл на будову. Єпископ Йосиф Шумлянський звільнив монастир від податків та світської юрисдикції 1669 р. Черниці отримали право виготовляти свічки для усіх церков Львова та продавати власноруч виготовлені нитки на міському ринку. Досить несподівано склалась доля монастиря під австрійською владою. 11 травня 1781 р. єпископ Петро Білянський освятив наріжний камінь нових муро¬ваних будівель монастиря, але незабаром монастир був зачинений, а черниці відправлені до Словіти. Стара дерев’яна церква стояла у Львові до 1809 р., коли її розібрали і продали до села Мацошина Жовківського повіту. Там вона простояла до 1886 р. її продали разом з бічними вівтарями та рештками старого іконостасу. Написи на намісних іконах відносились до 1697 р. та вказували імена ктиторів – львівських міщан Чуруловичів та Терлецьких. 1812 р. дідич підміського села Збоїща Іоан Никорович фундував будівництво нової сільської церкви. До неї він купив різьблений, золочений, чотирьохярусний іконостас, виготовлений 1733 р., що походив із неіснуючого тоді храму Введення Богородиці. Дякуючи Никоровичу іконостас зберігся донині у храмі св. Дмитрія у Збоїщах. Будівлі монастиря того ж 1812 р. продали львівському міщанину Шульцу за 200 флоринів. 1828 р. австрійський уряд відкупив будівлі від нового власника аптекаря Томанека за 16000 золотих та перебудував під казарми. В такому вигляді вони стоять донині на вулиці Гайдамацькій, 5.