Білий камінь

Перша писемна згадка про село датується 1493 р., і його першими жителями були гончарі. Приблизно в ІІ пол. ХV ст. графиня Тереза висилила в ліс сім’ї гончарів, щоб своєю роботою не задимлювали містечко. А згодом на землях, де поселились гончарі, по сусідству із Білим Каменем, виникло нове поселення Гавареччина.
За переказами місцевих жителів, назва гори і села Білий Камінь пов’язана з тим, що тут є багато білого каменю — лопоки. На пологих схилах гори можна побачити брили білого каміння, що свідчить про давнє походження та багату історію цих місць.
1611 року князь Юрій Вишневецький разом із дружиною Терезою на правому березі річки Західний Буг збудували розкішний замок. Саме у цьому замку, в сім’ї князя Яреми Вишневецького, народився син Михайло, що згодом став королем Польщі (1669-1673). Замок оточував парк із ставком (площею 28 га), який за красою і мальовничістю змагався зі Стрийським парком у Львові.
Село Білий Камінь переросло у містечко в 1614 р., а 1682 року — одержало Магдебурзьке право.
В Білому Камені розвивались ремесла, особливо гончарство. Гончарі виготовляли різний глиняний посуд і забезпечували ним потреби жителів навколишніх сіл. У місті працювали цехи по виробництву шкіри та цехи, що шили з неї взуття. 1870 року маєток у Білому Камені перейшов до родини Йосифа Шнайдера, який залишив заповіт передати землі на користь лікарні та притулку для дівчат-сиріт. Білий Камінь як містечко почало занепадати наприкінці ХІХ ст.
Неподалік замку Вишневецьких 1613 р. збудували костел Успіння Пресвятої Богородиці, який зберігся до наших днів. Костел оточений мурованою стіною з виїздною брамою та двома дзвіницями. Настінні розписи в інтер’єрі виконані в кінці ХVІІІ ст. З 1983-1991 роки костел використовувався Львівською галереєю мистецтв. Зараз костел передало греко-католицькій громаді.

 

[1]. Палков Т. Мандрівки Львівщиною на вихідні. Частина І. Північ. Путівник. – Львів: Ладекс, 2009