Перша письмова згадка про Грусятичі датується 1441 роком, село було відоме під назвою РусятичіВперше про церкву Св. Миколи 1882 написано у податковому реєстрі від 1578 року. Церковний візитатор у 1743 році зауважив, що місцева церква св. Миколая збудована з дозволу пана старости Свіцького. Наступна візитація відбулася через вісімнадцять років. Тоді було зазначено, що в селі стоїть нова триверха церква збудована у 1756 році з смерекового дерева. У 1806 році у ній встановили новий вівтар св. Пантелеймона. Через двадцять років церкву грунтовно відремонтували і заново оббили гонтом. На жаль, у 1858 році вона згоріла. Восени 1878 року в Ходорівському деканаті з архиєрейською візитацією побував митрополит Йосиф Сембратович.
Мабуть, після цього село отримало поштовх до спорудження нової церкви. У 1882 році будівельний комітет збудував нову дерев`яну церкву св. Миколая. Про не буденну подію сьогодні нагадує пам`ятна дошка на стіні біля входу до церкви: “Церков сія создана року 1882 за старанієм священника Іоанна Войнаровського дідича Едварда Очосальського началника громади Андрія Могили провизоров Прокопа Лютый Максима Городнякъ и Теодора Турчынъ”. У 1962 році церкву перекрили, бо протікав дах. Церква в користуванні громади УГКЦ.
Розташована на південній околиці села, на пологому схилі, біля цвинтара. Зведена на кам’яному фундаменті, тризрубна триверха. Квадратові в плані бабинець та вівтар прилягають з заходу та сходу до ширшої нави. До вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Церкву опоясує піддашшя. Під опасанням стіни шальовані вертикально дошками, над опасанням – дошками і лиштвами. У південній стіні нави – бічний вхід, який порушив ідеальну симетричність будівлі. Її завершують три восьмерики (над навою більший, світловий), вкриті наметовими верхами з ліхтарями та маківками. На захід від церкви, на її осі, збереглася деревяна триярусна дзвіниця сучасна церкві, вкрита пірамідальним дахом.
В другій половині XVIII століття Грусятичі належали Валентину Кєшковському гербу Кривда, який помер у 1794 році. Ще до своєї смерті, у 1791 році він продав маєток рідному брату Антонію (який помер у 1814 році).
Його дружиною була Єльжбета Коженьовська-Ольшанська. Маєток в Грусятичах перейшов у спадок до їх сина Станіслава Каєтана Кєшковського (1772-1842).
Після смерті Станіслава, маєток викупив Стефан Очосальський, а в 1890 році Ян Олександр Розстоцький. Потім наступним власником села та маєтку був Казимір Романський, який збанкрутував і виїхав із маєтку в 1909 році.
Відомо, що одним із архітекторів маєтку був львів’янин Юліуш Цибульський (1859-1924), який працював у стилях історизму та сецесії. Маєток в Грусятичах був повністю знищений в роки Першої світової війни.